Звістка про зникнення безвісти Сергія Романа під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Терни Краматорського району Донецької області надійшла його братові Євгену понад рік тому. Відтоді розпочався нелегкий шлях пошуку та надії. Євген звертався до всіх інстанцій, які мали відношення до справи, здавав зразки ДНК і невпинно чекав на звістку про свого старшого брата.

«Сергій був найстаршим серед нас чотирьох дітей у родині. Після 9 класів Малобурлуцької школи він здобув професію тракториста, а згодом заочно отримав загальну середню освіту. Працював у місцевій бригаді, а також кочегаром у школі. Мобілізували його у 2024 році. Досвіду строкової служби брат не мав, а військового здобути так і не вдалося. Про службу він нічого не розповідав, казав, що все згодом», – ділиться спогадами Євген, згадуючи свого брата, героя Сергія Романа.

23 вересня 2025 року, після довгого очікування, прийшло довгоочікуване повідомлення: тіло Сергія Романа було ідентифіковано завдяки ДНК-тесту. Офіційно підтверджено, що військовослужбовець 41-ї окремої механізованої бригади, житель села Малий Бурлук, загинув 13 вересня 2024 року внаслідок військових дій. Чин похорону відбувся 26 вересня 2025 року на Алеї Слави у Харкові, вшановуючи пам’ять героя.

Великобурлуцька селищна військова адміністрація та Великобурлуцька селищна рада висловлюють найщиріші співчуття рідним та близьким військовослужбовця Сергія Романа, який віддав життя за Україну.

Життя кожної людини громади є безцінним, і втрата кожного захисника – це глибока рана.

Світла пам’ять нашому земляку, який загинув у горнилі російсько-української війни, захищаючи нашу свободу. Вічна пам’ять Сергію Роману.
 

« повернутися