🕯
Пройшло вже три роки з дня загибелі захисника України, майстер-сержанта Володимира Яковича Каліхмана. Його пам’ять вшановують з глибокою повагою та скорботою.

🇺🇦
Володимир Каліхман, позивний «Прапор», народився 15 січня 1966 року. Він був майстер-сержантом, сержантом з матеріального забезпечення стрілецької роти військової частини Збройних Сил України. Його життя обірвалося 4 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання, коли ворожий обстріл забрав його життя поблизу села Уди на Харківщині. Володимиру було 56 років.

🪖
Володимир походив із міста Сміла на Черкащині. Ще зі шкільних років він виявив неабиякий талант до викладання, зокрема, організувавши разом із другом відомий гурток «Каскад», де навчав мистецтва рукопашного бою. Його популярність була настільки великою, що бажаючих навчатися завжди було більше, ніж місць у залі. Після школи, замість продовження навчання, Володимир обрав шлях захисника Вітчизни, вступивши до лав армії. Він пройшов строкову службу, здобув освіту прапорщика та брав участь у бойових діях в Афганістані.

У 2014 році, після подій Революції Гідності, Володимир знову став до лав української армії, вирушивши на Схід у зону АТО. Після демобілізації він працював за кордоном, а у 2021 році переїхав до своєї доньки в Київ.

«Він мав найважливіше завдання – піклуватися про свою онуку Варвару та готуватися до можливої репатріації. Життя його було сповнене радості, особливо коли він проводив час з Варварою. Вони були дуже схожі характерами, і дід завжди першим забирав її з дитячого садка. Для Варвари він був не просто дідом, а справжнім другом, з яким вона почувалася вільною та щасливою», – з любов’ю згадує донька воїна Ольга.

23 лютого 2022 року, відчуваючи наближення небезпеки, Володимир почав збирати речі, які використовував ще під час служби в АТО, зі словами «про всяк випадок». Наступного дня, незважаючи на початок повномасштабного вторгнення, він спокійно поснідав з родиною і вирушив «у своїх справах». Цей спільний сніданок став особливим, адже наступний такий вони мали лише через 113 днів війни.

Вже о 9-й ранку Володимир вступив до лав територіальної оборони Києва, отримавши позивний «Прапор». Він брав участь у боях на Донеччині, а згодом був направлений до Харкова.

«Звідти ми вже забрали його на щиті. Можна розповідати багато, адже ми постійно були на зв’язку. Я мала можливість приїздити до нього з гуманітарним вантажем у Бахмут і Харків. Останній дзвінок був надзвичайно емоційним. Тато був дуже втомлений, але говорив про майбутню відпустку і нашу Варвару. Коли побратими передали нам його телефон, на ньому був останній запис: моє відео, де я роблю зауваження Варварі», – додала Ольга.

🕯
Володимира Каліхмана з почестями поховали на Алеї Слави у його рідному місті Сміла. Його пам’ять вшановують донька Ольга, сини Андрій та Олександер, онука Варвара та сестра Інна.

🇺🇦
За виявлену мужність та героїзм, майстер-сержант Володимир Якович Каліхман посмертно нагороджений медаллю Президента України «За військову службу Україні».

#ПолегліГероїСміли