Вічна шана: урочисте вручення нагород родинам героїв у громаді
3 жовтня в нашій громаді відбулася зворушлива подія, сповнена болю, гідності та глибокої вдячності. Родинам захисників України було урочисто вручено державні нагороди. Ці відзнаки — безцінний символ визнання подвигу, який назавжди закарбований у серці нації. Кожна нагорода — це не просто медаль, а свідчення мужності та самопожертви синів, чоловіків і батьків, які назавжди залишаться в пам’яті України. Ми зобов’язані берегти цю пам’ять і розділити невимовний біль із тими, хто втратив найрідніших.

Сільський голова Олександр Тараненко звернувся до присутніх зі словами глибокої скорботи та підтримки: «Ваша втрата — це наша спільна рана. Але й ваша незламна сила — це наша спільна опора. Ми схиляємо голови перед вашою мужністю та стійкістю».

Під час церемонії звучали імена, що назавжди вписані в історію громади. Їхні подвиги — це приклад для майбутніх поколінь. Звучала тиша, сповнена невимовної скорботи, та щира молитва за тих, хто віддав найцінніше, і за тих, хто несе цей невимовний біль.

Ми пам’ятаємо не лише імена наших полеглих воїнів, але й їхні усмішки, голоси, мрії. Ми пам’ятаємо, як вони жили, любили, працювали, як прагнули мирного майбутнього. Вони для нас — не просто герої з книг, а наші рідні, близькі, живі спогади.

Кожна родина, яка отримала державну нагороду, пережила невимовну втрату. Це батьки, які більше не почують дзвінка від сина. Це діти, які зростатимуть, тримаючи фотографію замість обіймів. Це дружини, які носять у серці невимовний біль, що не зникає. Це рідні, які продовжують жити з надією на повернення зниклих безвісти, плекаючи віру та зберігаючи пам’ять.

Ми, як громада, суспільство та нація, повинні бути поруч із цими родинами. Наш обов’язок — не просто згадувати, а жити гідно, щоб їхня жертва не була марною. Підтримувати родини, берегти пам’ять про полеглих воїнів, розповідати про їхні подвиги дітям, писати й зберігати їхню історію. Пам’ять про героїв — це світло, що веде нас крізь темряву втрат до гідного майбутнього, майбутнього, за яке вони заплатили найвищу ціну.

Відзначено:
– Хортіва Сергія Петровича — Комбатантським хрестом (загинув).
– Макаренка Миколу Ігоровича — орденом «За мужність ІІІ ступеня» (загинув).
– Козеренка Миколу Володимировича — орденом «За мужність ІІІ ступеня» (загинув).
– Беспаленка Олександра Олександровича — орденом «За мужність ІІІ ступеня» (загинув).
– Стадніка Володимира Петровича — відзнакою Міністра оборони України «За поранення» (зник безвісти).
– Бойка Володимира Анатолійовича — медаллю “20 років сумлінної служби” (помер).