Сьогодні Іллінеччина переживає глибоку скорботу. Громада, зі сльозами та безмежною вдячністю, зустрічала свого земляка, уродженця села Сорока, Захисника України Василя Юрійовича ХОМЕНКА. Його життя, сповнене праці, родинної любові та відданості рідним, обірвала війна, що точиться за незалежність і свободу нашої держави. Василь Хоменко, наш Герой, навіки залишиться в наших серцях.

Василь народився 17 листопада 1987 року у селі Сорока. Він ріс у працьовитій родині, переймаючи від батьків — Юрія Васильовича та Валентини Миколаївни — щирість і любов до землі. Втративши у юному віці батька, він знайшов у собі мужність і силу йти далі, ставши надійною опорою для матері. У школі Василь був життєрадісним, усміхненим та сповненим енергії. Його доброта надихала оточуючих, а сам він ніколи не втрачав сили духу. Закінчивши дев’ять класів, він почав працювати на будівництві, самостійно прокладаючи свій життєвий шлях. Згодом зустрів своє кохання — Аліну. Разом вони створили міцну й щасливу сім’ю, ростили донечку Анюту та синочка Богданчика. Василь був люблячим чоловіком, турботливим татом і справжньою опорою для своєї родини, проживаючи у селі Шпитьки на Київщині.

Коли розпочалася повномасштабна війна, Василь не вагався жодної миті. Він залишив дім, дітей, роботу — все заради того, щоб захистити Україну. Спочатку став добровольцем Київської територіальної оборони, а згодом перевівся до 78-го окремого десантно-штурмового полку, де служив головним сержантом десантно-штурмової роти. Сержант Василь Хоменко, відомий за позивним «Грішний», брав участь у боях на найгарячіших ділянках фронту: на Донеччині, Запоріжжі, Сумщині. Там, де потрібна була сміливість і відданість, він завжди був серед перших. Побратими знали його як людину, яка не залишить у біді, завжди підтримає та прикриє.

«У Василя був позивний «Грішний», але серед нас усіх він був найсвятішим! Він був оптимістом, мав власну думку і не відступав від неї, чим заслужив авторитет серед побратимів», — згадують бойові друзі. «Для мене «Грішний» асоціюється з затишком, домом. Там, де він, завжди все працювало, будувалося, налагоджувалося. Там було чисто, тепло, там була їжа. Він завжди турбувався про своїх побратимів».

17 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання на Сумському напрямку, рятуючи своїх побратимів, сержант Василь Хоменко потрапив під ворожий обстріл і отримав важке поранення. Він виконав бойове завдання, але віддав своє життя. Два довгих, виснажливих тижні лікарі боролися за його життя. На жаль, 4 жовтня 2025 року серце нашого Героя перестало битися.

Провести Василя в останню дорогу, віддати шану справжньому Воїну, прийшли рідні, друзі, побратими, керівництво громади та небайдужі жителі Сороки й Жаданів. Прощання з Героєм відбулося у батьківському домі. Тут настоятель Храму Святителя Миколая Чудотворця м. Іллінці отець Ярослав помолився за упокій душі полеглого Захисника України та відправив чин похорону. Міський голова Володимир Ящук висловив щирі слова співчуття матері, дружині та усій родині: «У ці скорботні дні вся наша громада сумує разом з вами. Василь Юрійович віддав своє життя за нашу свободу, за рідну землю, за свою сім’ю, за Україну. Світлий спомин про мужнього захисника України назавжди залишиться у серцях родини, земляків, усіх українців. Вічна пам’ять та слава Герою!»

Зі словами скорботи та найтеплішими спогадами про Василя Хоменка до родини звертається його класний керівник Ганна Кучковська. «Сьогодні у рідне село повернувся наш Василь. Це була молода людина, сповнена сил та енергії. Він не встиг поставити на ноги своїх діток, не долюбив, недоглянув матері до глибокої старості. Низько схиляємо голови та дякуємо нашому Захиснику за його подвиг. Вклоняємося матері, яка виховала сина-Героя! Нехай пам’ять про Василя живе вічно у наших серцях!»

Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять Василя Хоменка та усіх полеглих Воїнів. Мужнього Героя поховали з військовими почестями на сільському кладовищі. Державний Гімн України та військовий салют супроводжували мить прощання. Державний Прапор, що огортав домовину, був переданий матері Захисника, Валентині Миколаївні, як символ мужності та найвищої відданості її сина. Василь Хоменко залишає по собі вічну пам’ять. Він — приклад для своїх дітей, символ незламності й відваги українського Воїна. Вічна пам’ять тобі, наш Герою! Спочивай з миром, а ми продовжимо боротьбу, за яку ти віддав своє життя. Слава Україні! Героям слава!