МИСТЕЦТВО ОСТАПА БАРАНОВСЬКОГО: ЧОРТКАВЕР, МУРАЛИ ТА ЛЮБОВ ДО КОНЕЙ

Остапа Барановського знають як талановитого художника, автора вражаючих муралів, досвідченого викладача, ілюстратора та навіть режисера. Однак, перш за все, він – педагог, який вже понад 25 років надихає дітей своїм мистецтвом. З нагоди Дня художника ми мали змогу поспілкуватися з Остапом Барановським – людиною, в якій гармонійно поєднуються талант, натхнення та витонченість.

❓ Пане Остапе, Ваша багатогранність вражає, і вислів «талановита людина талановита в усьому» – це, безсумнівно, про Вас. Як би Ви самі себе представили?

Спочатку я був просто художником. Але доля звела мене з викладацькою діяльністю, і я зрозумів, що це – моє покликання. Минуло чверть століття, а я не уявляю своє життя без учнів. Наразі працюю в Чортківській мистецькій музичній школі імені Василя Мармуса, а раніше викладав у Хоросткові. Енергія та успіхи моїх учнів є одним із найпотужніших джерел натхнення, вони допомагають мені відчувати, що я на своєму місці та займаюся улюбленою справою.

❓ Остапе Барановський – художник. Розкажіть про напрямки та стилі, в яких працюєте.

Мій основний напрям – живопис, зокрема олійна техніка. Найчастіше використовую акварельні фарби та акрил. Маю досвід розпису стін, створення муралів та картин. Деякий час працював у Німеччині як художник, розмальовуючи місцеві розважальні заклади. У своїх роботах намагаюся поєднувати романтичний реалізм з елементами імпресіонізму, що особливо помітно у виборі кольорів та стилістичних рішеннях.

❓ Розкажіть про Ваш досвід створення масштабних робіт, таких як стінопис та мурали.

Першим досвідом стінопису стала робота над інтер’єром Тернопільської студії телебачення. Щодо муралів, то два з них прикрашають наше місто. Найвідоміший проект – мурал на стіні Чортківської публічної бібліотеки. У його створенні брала участь ціла команда: архітекторка Олеся Хмелик та родина митців Ольга і Яків Біленки. Зображення Чорткавера та історичних елементів міста, таких як бруківка, у великому масштабі було складним, але надзвичайно цікавим завданням з точки зору технології та безпеки. Результатом ми залишилися задоволені, і він тішить мешканців та гостей Чорткова. Другий мурал знаходиться в парку культури та відпочинку імені Івана Франка. Тут я курирував процес, а над картиною успішно попрацювали мої учні. Моїм головним завданням було навчити їх основам стінопису, і вони впоралися чудово.

❓ У Вашій творчості часто зустрічаються зображення коней. З чим пов’язана ця увага?

Любов до коней з’явилася ще в дитинстві. Мене захоплює їхня грація, благородство, а також образ вершника, козака, воїна. Працюючи в Німеччині доглядачем коней благородних порід, які брали участь у забігах, я мав нагоду малювати їхні портрети. Однією з знакових робіт є картина «Нічна втеча», подарована другу, Івану Леньо. На ній зображено козака верхи, який тікає з полону опівночі під місячним сяйвом.

❓ Яку Вашу роботу Ви вважаєте найбільш знаковою і чому?

Важко самому себе оцінювати, це справа для критиків та поціновувачів мистецтва. Мені подобається багато моїх робіт, особливо ті, що зображують Чортків – його силуети, архітектуру, костел з різних ракурсів. Але, мабуть, однією з найдосконаліших моїх полотен на сьогодні є «Світло тієї зими».

❓ Ваша родина також пов’язана з мистецтвом. Як проходять сімейні зібрання?

Так, батьки та дід мали стосунок до мистецтва. Батьки багато років працювали в мистецькій школі Хоросткова, обидва пов’язані з музикою. Я виріс за лаштунками концертів, тому любов до прекрасного, ймовірно, родинна. Мій брат – скрипаль, грає в королівській опері в Англії, бере участь у міжнародних конкурсах. Коли збираємося разом, часто слухаємо його виступи. Але ми не вважаємо себе богемою, наші сімейні вечори проходять так само, як у більшості українських родин.

❓ Ваше хобі – колекціонування та реставрація старих музичних інструментів. Розкажіть про це захоплення.

Цим захоплювався мій дід, і родичі жартують, що я успадкував його вдачу. Я збираю музичні інструменти, які інші готові викинути, реставрую їх, створюю з них предмети декору. Маю близько десяти завершених об’єктів і планую продовжити роботу. Використовую техніки декупажу, колажування, поєдную фактури та матеріали. Є ідея організувати виставку цих інструментів, можливо, з концертом.

❓ Ви подарували місту героя Чорткавера. Розкажіть про нього.

Чорткавер – це яскрава, дещо дивакувата особистість, яка дарує людям радість та сміх. Він – центр веселих подій, винахідник та жартівник. Це збірний образ, створений на основі спостережень за чотирма людьми з подібними рисами характеру. Чорткавер ожив на сторінках моєї книги, на муралі та у короткометражному фільмі. Я дуже хочу, щоб він став одним із символів нашого чудового міста.

❓ Що привело Вас, уродженця Хоросткова, до Чорткова?

Ми з батьками часто бували в Чорткові. Але місто особливо вразило мене під час шкільної екскурсії, коли ми відвідували стару швейну фабрику, бачили костел та дерев’яні церкви. Ці відгомони історії на вулицях міста справили незабутнє враження. Судьба привела мене до Чорткова з любові. Моя майбутня дружина була з цього міста. Згодом обставини склалися так, що ми залишилися тут жити. Кожен день у Чорткові й досі надихає мене на нові картини, ідеї та зустрічі.

🧐 Остап Барановський не просто малює – він творить історію міста, втілюючи її в муралах, полотнах та серцях своїх учнів. Для цього митця Чортків став не лише домом, але й джерелом натхнення та наскрізним образом його творчості.