Сьогодні день пам’яті наших жителів, мужніх захисників Батьківщини – Юрія Мельниченка та Владислава Кришти. Ми вшановуємо подвиг тих, хто віддав своє життя за свободу та незалежність України.

Учасник АТО Юрій Мельниченко був першим жителем нашого села Троковичі, життя якого обірвалося внаслідок поранень, отриманих на війні. Він народився 10 вересня 1973 року. Завжди був активним, життєрадісним та працьовитим. Коли у двері постукала війна, Юрій Мельниченко без вагань став на захист України. Його небайдуже серце захисника не витримало тягаря війни…

Трагічна втрата сталася у 2019 році, саме в цей день, 14 жовтня. Цього ж дня наше рідне село Троковичі відзначає День села. Майже 300 років тому в Троковичах було закладено древній Свято-Троїцький козацький храм, який є пам’яткою архітектури національного значення. Також цього дня, 14 жовтня 2014 року, було закладено фундамент молодого Свято-Покровського храму в нашому мальовничому селі Вишпіль. Ми пам’ятаємо ці важливі події, які пов’язані з історією та духовністю наших сіл.

Наші села – це наші щирі, працьовиті, небайдужі люди, вони – наша гордість! Кращі з них стали на захист Батьківщини, коли у двері постукала війна. Вони стали боронити рідну землю за покликом серця. Спочатку вони були активними учасниками АТО, а пізніше – поповнили лави мужніх воїнів після повномасштабного вторгнення. Сьогодні ми низько вклоняємося їм та батькам, які виховали відважних воїнів. Їхній приклад надихає нас і надалі боротися за свою землю.

Одним з наших героїв є житель села Піщанка, мінометник 31-го Чернівецького прикордонного загону, сержант Владислав Кришта. Це молодий воїн, який продемонстрував надзвичайну відвагу та самовідданість.

Майбутній герой народився 8 серпня 2000 року. Він став на захист Батьківщини, адже мав загострене почуття справедливості та відповідальності. Владислав Кришта розумів: хто як не ми?! Цей девіз керував ним у найважчі моменти.

Він мужньо виконував бойові завдання, захищаючи Україну до останнього подиху. На жаль, молоде життя героя обірвалося 14 жовтня 2023 року. Його смерть – це велика втрата для громади та всієї України. Владислав нагороджений Відзнакою Президента України “За оборону України”, орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).

Щирі співчуття рідним, близьким, побратимам наших героїв. Їх подвиг завжди житиме в нашій пам’яті. Вічна пам’ять! Ми ніколи не забудемо їхньої жертви. Нехай якнайшвидше закінчиться війна. І нехай усі сини нашої громади та всі сини України якнайшвидше повернуться додому. А тих, кого немає з нами, хто поклав своє життя за Україну, ми завжди будемо шанувати, і вони будуть прикладом для нових поколінь. Їхній подвиг – це наша сила.