Шановні жителі Петриківської громади!

Сьогодні виповнюється 1330 днів від початку повномасштабного вторгнення. Ворог продовжує свої агресивні спроби зламати наш опір, завдаючи комбінованих ударів по критичній та цивільній інфраструктурі. Незважаючи на це, Україна стоїть непохитно. Ми боремося, і ця боротьба тримається на незламності наших воїнів – мужніх, відданих, світлих людей, які стали на захист рідної землі. Їхня самовідданість є запорукою нашої перемоги.

Щодня, рівно о 9:00, в загальнонаціональну хвилину мовчання, вся країна завмирає. Ми схиляємо голови у глибокій скорботі та безмежній вдячності. Вшановуємо пам’ять усіх, хто віддав найцінніше – життя – за свободу України, а також усіх безневинних жертв цієї жорстокої та несправедливої агресії. Ця хвилина тиші нагадує нам про високу ціну миру.

Два роки тому Петриківщину вразила трагічна звістка: загинув захисник Захарченко Олексій Ігорович. Минулого року громада оплакувала Степанюка Руслана Борисовича. Це дві різні історії, два неповторні життя, два мужніх серця, які перестали битися за нашу свободу. Вони жили поруч із нами, ділили наші радощі та турботи, мріяли, кохали, вірили в майбутнє України. Їхня героїчна самопожертва стала глибоким болем, але водночас і джерелом незламної гордості для нашої громади. Вони нагадують нам, що свобода – це не подарунок, а здобуток, за який заплатили найкращі сини України.

Пам’ять про них живе у наших серцях. Ми шануємо їхній подвиг. Ми ніколи не забудемо їхньої жертовності заради майбутнього.

Герої не вмирають! Їхні імена навічно вписані в історію України та нашої Петриківщини. Вічна слава захисникам!