Сьогодні, 15 жовтня 2025 року, Петрівська громада знову зібралася разом, об’єднана скорботою та глибокою вдячністю, щоб провести в останню земну дорогу свого земляка – захисника України, Вовка Володимира Івановича. Володимир загинув 10 жовтня 2025 року біля села Приморське, що на Запоріжжі, під час будівництва фортифікаційних споруд. Ще напередодні, 9 жовтня, він телефонував рідним, ділився планами на майбутнє, але вже наступного дня страшна звістка приголомшила всю громаду. У Володимира Івановича залишилися дружина та троє дітей, для них він був опорою і надійною підтримкою. Побратими пам’ятатимуть його як вірного і надійного друга, а колеги з КП «Петрівський водоканал» — як працьовиту, відповідальну та добру людину, що завжди була готова прийти на допомогу. Про нього й досі говорять з теплотою, згадуючи його вміння і працювати, і підтримати добрим словом. Його життя, хоч і обірване трагічно, було сповнене відданості, мужності та любові до своєї родини і Батьківщини. Навіть у найважчі хвилини він знаходив сили підтримувати тих, хто поруч, і планував майбутнє, яке, на жаль, йому не судилося побачити. Його втрата – це невимовний біль для громади, але й нагадування про ціну, яку платять наші герої за мирне небо. Остання дорога воїна пролягла вулицями рідного Петрового, де земляки зустрічали його на колінах, схиливши голови у глибокій шані. Автокортеж повільно рухався до двору рідної хати, звідки Володимир колись пішов захищати Україну. Після короткої зупинки біля рідного порогу, де лунали щирі молитви, жалобна процесія продовжила свій шлях до Алеї Слави селища Петрове, де з усіма військовими почестями поховали воїна, захисника. Це був останній шлях Героя, гідний його подвигу. Петрівська селищна рада, депутатський корпус і вся громада висловлюють найщиріші співчуття родині, друзям і всім, хто знав Володимира Івановича. Ми схиляємо голови перед його жертовністю. Нехай Господь упокоїть його душу в Царстві Небеснім, а рідним дарує сили пережити цей невимовний біль. Ім’я Володимира Вовка житиме у вдячній пам’яті громади, у наших молитвах і серцях. Його подвиг не буде забутий, а пам’ять про нього стане прикладом мужності для майбутніх поколінь. Вічна пам’ять і слава Герою!