Прикута до лікарняного ліжка, провідниця Ольга Золотова говорить повільно й тихо, розповідаючи про день, коли її потяг потрапив під російський дрон.

«Коли влучив «Шахед» [дрон], мене засипало уламками. Я була у другому вагоні. Люди витягли мене», — розповідає вона.

«Мої очі зтемніли. Все палало, все горіло, моє волосся трохи зайнялося. Я була в пастці».

Ольга є жертвою все частіших атак Росії на українську залізничну систему — життєво важливу інфраструктуру, яка підтримує рух країни через три з половиною роки після повномасштабного вторгнення Москви.

Загальна довжина залізничної системи України становить 21 000 км (13 000 миль), і вона є не просто засобом транспорту, а центральним стовпом воєнних зусиль України та потужним національним символом стійкості.

Травми Ольги були серйозними, тому її транспортували більш ніж на 300 км (185 миль) до спеціалізованої лікарні у столиці, Києві, яка займається обслуговуванням залізничників.

Їй щойно зробили операцію на стегні та вставили металеву пластину в ногу.

Її потяг було атаковано на початку цього місяця на станції у місті Шостка на півночі Сумської області.

Коли рятувальники намагалися надати допомогу постраждалим, станцію атакував другий російський дрон — такий удар відомий як «подвійний тап».

Україна стверджує, що цивільні особи та рятувальні команди були цілеспрямовано атаковані, що може становити воєнний злочин згідно з міжнародним правом.

Загалом постраждало тридцять людей. Серед тих, хто отримав медичну допомогу, троє дітей, а один чоловік загинув, можливо, від серцевого нападу.

За даними національного залізничного оператора «Укрзалізниця» (УЗ), у вересні було вдвічі більше атак, ніж у серпні — не тільки на потяги, а й на інфраструктуру, що забезпечує роботу залізничної мережі.

Насправді, половина атак на залізниці з початку війни сталася за останні два місяці, каже Олексій Балеста, заступник міністра у відомстві, яке курує залізничну мережу.

«Майже щодня протягом останніх двох місяців ми зазнаємо цілеспрямованих атак на інфраструктуру «Укрзалізниці» та об’єкти енергопередачі», — зазначає він.

Балеста припускає, що Росія «полює на локомотиви — цілеспрямовано атакує як вантажні, так і пасажирські потяги».

Заступник міністра демонструє понівечений локомотив — частину українського міжміського флоту, який був атакований в східній частині Києва однієї особливо руйнівної ночі наприкінці серпня.

Атака також включала удар по ключовому залізничному вузлу в Козятині на Вінниччині, що спричинило затримки та значні відхилення від маршрутів.

Під час розмови Балеста отримує повідомлення від свого помічника. Відбулася чергова атака на потяг між Краматорськом і Слов’янськом на сході Донецької області, поблизу лінії фронту.

Вже сьогодні на інших рейсах було три повідомлення про мінування, що змусило персонал евакуювати потяги до отримання дозволу від вибухотехніків.

Офіційні особи вказують на два основні фактори, які, на їхню думку, призвели до посилення цих атак.

По-перше, зростаюча здатність Росії щодня виробляти велику кількість відносно дешевих дронів типу «Шахед», які все частіше здатні долати більші відстані.

По-друге, майже повна відсутність просування на лінії фронту — і, як наслідок, переорієнтація російської армії на переривання ліній постачання.

«Це чітка битва за залізниці», — каже Олександр Перцовський, головний виконавчий директор УЗ.

«Ворог намагається повністю нас зупинити. Це частина військової тактики, спрямованої на паніку серед цивільних, руйнування нашої економіки та створення неможливих для життя умов у країні».

Швидке відновлення пошкоджень, координація з військовими та навчання персоналу щодо розпізнавання загроз диверсій — усе це є ключовим у відповіді України, зазначає Перцовський.

«Нарешті, у нас завжди є план Б, В і Г. Мета — ніколи не скасувати жодного рейсу чи пункту призначення. Якщо потяг не може йти, ми об’єднуємо потяги та автобуси».

Окрім практичних аспектів, є чітка увага до морального стану пасажирів.

«Нещодавно потяг з Києва до Сум мав бути перенаправлений, що додало шість годин до подорожі з міркувань безпеки», — розповідає головний виконавчий директор УЗ.

«Одна пасажирка написала в соціальних мережах, що їй доведеться провести свій день народження в потязі, а не з хлопцем — але сказала, що розуміє. Ми надіслали їй торт і квіти».

Постійна загроза ракетних ударів та дронів робить перевезення людей та вантажів повітрям по країні майже неможливим.

Значна частина експорту зерна та залізної руди, від яких залежить економіка України, перевозиться залізницею до південних портів Чорного моря та на захід через Польщу.

Політичні лідери з усього світу, які відвідують Україну, також в’їжджають у країну потягом — «залізна дипломатія», як називають це українці. Працівники, які потрапили під атаки, називаються «залізними героями».

У величній будівлі київського центрального вокзалу інший урядовець вручає сертифікати хоробрості черговій групі «Залізних героїв» — тих, хто гасив пожежі в ніч атаки на депо міжміських потягів.

«Було дуже страшно, бо було багато вогню та пошкоджень», — каже Олександр Леоненко, який допомагав гасити полум’я. Він з гордістю показує свій сертифікат і каже, що це означатиме додаткову оплату.

Зростання кількості атак на залізницю збіглося з російськими ударами по енергетичній інфраструктурі України. Нещодавня серія атак залишила сотні тисяч людей без електроенергії.

Україна тим часом здійснила серію атак на російські нафтопереробні заводи і стверджує, що спричинила дефіцит бензину в багатьох районах.

Оскільки українці готуються до четвертої зими після повномасштабного вторгнення Росії, Олександр Перцовський з УЗ вважає, що атаки на їхню інфраструктуру можуть призвести до найважчої зими.

У повідомленні, яке повторюють багато українських офіційних осіб, він закликає союзників країни надати сильнішу протиповітряну оборону.

«Але ми не в розпачі. Ми готуємося морально і практично. Українці залишаються сильними духом».

Цей дух, схоже, буде випробуваний на межі в найближчі місяці.

Додатковий репортаж Маріани Матвейчук та Анастасії Левченко