Батискаф компанії OceanGate, відомий як “Титан”, зазнав катастрофічної аварії (імплозії) під час занурення до уламків “Титаніка” через критичні недоліки в інженерії та численні порушення вимог щодо тестування апарату. Такий висновок міститься в офіційному звіті розслідування.

Аварія “Титана” сталася в червні 2023 року, забравши життя всіх п’яти пасажирів, серед яких був і генеральний директор OceanGate.

Національна рада з безпеки на транспорті США (NTSB) встановила, що інженерний процес розробки батискафа був “недостатнім”, що призвело до виявлення дефектів, через які апарат не відповідав необхідним вимогам міцності та довговічності.

NTSB наголошує, що через недостатнє тестування “Титан” не мав достовірних даних про свою фактичну міцність. Також було виявлено, що апарат мав пошкодження, через які його слід було вивести з експлуатації ще до останньої подорожі.

“Титан” зник у Північній Атлантиці під час спроби досягти уламків “Титаніка”, які лежать приблизно за 372 милі від Сент-Джонса, Ньюфаундленд і Лабрадор, Канада. Недостатня глибина занурення та невідповідність матеріалів могли стати причиною катастрофи.

У серпні Берегова охорона США опублікувала доповідь, яка різко критикує практики безпеки OceanGate, називаючи інцидент “відвертаючим” і пов’язуючи його з “критично помилковими” підходами компанії до безпеки. Ця оцінка свідчить про системні проблеми.

Стоктон Раш, генеральний директор OceanGate, керував “Титаном” під час його останньої подорожі. Його рішення щодо дизайну та експлуатації апарату перебувають під пильною увагою.

Серед загиблих пасажирів, які заплатили до 250 000 доларів за участь у зануренні, були: досвідчений дослідник глибоководних зон Поль-Анрі Наржоле, Шахзада Давуд та його 19-річний син Сулеман Давуд, а також Гаміш Хардінг. Кожен з них покладався на безпеку судна.

Під час свого розслідування NTSB виявила серйозні проблеми з культурою безпеки в OceanGate. Незважаючи на те, що деякі співробітники стверджували, що безпека є пріоритетом, інші, включаючи колишнього директора з морських операцій та одного з техніків, вказували на середовище, “де проблеми безпеки, особливо пов’язані з дизайном, ігнорувалися”. Таке ставлення до безпеки є неприпустимим.

Один із техніків компанії висловив занепокоєння щодо бізнес-моделі OceanGate, зокрема щодо дозволу оплачуваним клієнтам виступати в ролі “штатних спеціалістів” замість звичайних пасажирів. Це могло створити хибні уявлення про безпеку.

Згідно з правилами США, незаконно перевозити пасажирів на експериментальному підводному апараті. Це питання викликає багато дискусій щодо відповідальності.

Технік повідомив NTSB, що він інформував пана Раша: “… ви не можете просто змінити посаду людини, коли отримуєте компенсацію”. Це свідчить про спроби обійти правила.

В одній із подальших розмов на цю тему технік згадав, що пан Раш заявив: “Якщо Берегова охорона США стане проблемою… він купить собі конгресмена і вирішить це питання”. Ці слова викликають серйозні питання щодо ставлення керівництва до регуляторних органів та безпеки.