Траурна процесія, овіяна скорботою і шаною, пройшла вулицями Кагарлика, проводжаючи Героя до його останнього прихистку. Сотні кагарличан вийшли на вулицю, аби віддати шану своєму землякові. Люди нестримно плакали, схиляли коліна та покладали квіти до труни воїна.

Владислав народився 17 серпня 2002 року в Кагарлику. Тут він навчався, тут його знали, любили і чекали. Він був звичайним хлопцем, щирим, добрим, мрійником, який прагнув зробити світ кращим.

 

Навчався Владислав у Кагарлицькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №1 із 2008 по 2019 рік.

Однокласники запам’ятали його веселим, товариським, стриманим, самостійним, урівноваженим. Юнака поважали, зважали на його думку.

Після школи Владислав Клімов здобував професійну освіту у Ржищеві, вчився на водія-слюсаря. Але ще зі школи він був активним учасником шкільних та районних спортивних змагань, мав добрий загальний та фізичний розвиток.

Завжди охайний, підібраний. Його вабила військова кар’єра, тож у вересні 2020 року Владислав пішов на службу за контрактом у Національну гвардію України.

З початком повномасштабних бойових дій Владислав, не вагаючись, пішов захищати рідну землю. Він служив помічником гранатометника у складі батальйону оперативного призначення Національної гвардії України.

3 травня 2024 року в бою за селище Діброва на Луганщині Владислав загинув. Його життя обірвалося на 21 році, коли він міг би творити, будувати плани, кохати.

Він віддав своє життя за те, щоб його земляки жили під мирним небом, щоб діти не знали жахіть війни.

Провести Героя в останню путь прийшли сотні людей: керівництво міста, рідні, друзі, побратими, жителі Кагарлика.

Свій останній прихисток Владислав Клімов знайшов на цвинтарі на Новобудовах.

Чин погребіння воїна звершили настоятель Свято-Преображенського храму ПЦУ протоієрей Василь Суп та військовий капелан Олексій Бекетов. 

Вони подякували батькам Героя за сина, який віддав життя за ближнього, за виховання і патріотизм.

Щирі слова про Владислава сказали заступник Кагарлицького міського голови Іван Семцов та побратим – головний сержант Олександр Іваненко.

На кладовищі всі, хто знав воїна, згадували його як щирого, доброзичливого, веселого хлопця, який завжди готовий прийти на допомогу.

Вони наголошували на тому, що Владислав був справжнім патріотом, який любив свою країну і готовий був віддати за неї життя.

Над могилою Героя пролунав військовий почесний салют.

Начальник Другого відділу Обухівського РТЦК та СП підполковник Володимир Бойко вручив Прапор України, яким була покрита домовина із тілом Владислава Клімова, його матері.

Смерть Владислава – непоправна втрата для його рідних, друзів та всієї Кагарлицької громади.

Вічна пам’ять Герою!

Олексій Адаменко, журналіст

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Кагарлику попрощалися з воїном Юрієм Семененком, який загинув на Херсонщині

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Море квітів на закритій домовині: в останню дорогу провели Героя з Іванівки на Кагарличчині

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В Буртах провели в останню путь Євгенія Пасічного. Він загинув в бою в Луганській області