Сумна звістка сколихнула спокійне життя села Бариш – односельчани, рідні, близькі друзі та бойові побратими зібралися разом, щоб провести в останню путь справжнього воїна-захисника, нашого земляка Степана Печінку. Село Бариш було рідним для Степана: тут він народився, тут пройшло його дитинство та юність, тут він зробив свої перші кроки у житті, відчув перші радощі, а доля розпорядилася так, що саме сюди він повернувся востаннє – на щиті, як герой, який віддав найцінніше – власне життя. Життя Степана Печінки обірвалося героїчно, але душа його назавжди залишиться в рідному краї.

На кордоні села, з глибокою повагою та невимовним сумом, Героя зустрічали люди з квітами в руках. Цей живий коридор був виявом безмежної вдячності та скорботи. Далі численні мешканці села, розділяючи горе родини, взяли участь у пішій ході, що супроводжувала Степана до його рідної домівки. Там, у атмосфері глибокої скорботи, тиші та щирої молитви, відбулася панахида. Зі Степаном попрощалися найрідніші, найближчі друзі та односельчани – кожен зі сльозами на очах, з невимовним болем у серці, але з непохитною вдячністю за його подвиг, за його самопожертву заради України.

Після зворушливого прощання жалобний кортеж вирушив до міста Підгайці, де захисник України, наш Герой Степан Печінка, знайде свій вічний спочинок, серед тих, хто також віддав життя за Батьківщину.

Степан Печінка був покликаний на військову службу за мобілізацією 1 березня 2022 року, з перших днів повномасштабного вторгнення російських окупаційних військ. З того часу він мужньо боронив мирне небо України на найскладніших та найнебезпечніших ділянках фронту. За час служби він отримав шість бойових поранень унаслідок жорстоких обстрілів з боку ворога в районах населених пунктів Білогорівка та Берестове. Але незламний дух та патріотизм Степана дозволяли йому щоразу повертатися до строю – до своїх вірних побратимів та до боротьби за волю України. Він був справжнім прикладом стійкості та відданості.

За виявлену надзвичайну мужність, героїзм та професіоналізм у захисті Батьківщини, воїн Степан Печінка був відзначений численними нагородами: орденом «За мужність» І ступеня; почесною відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест»; нагрудним знаком командира батальйону; та іншими важливими відзнаками Міністерства оборони України. Ці нагороди є свідченням його вагомого внеску у спільну перемогу.

На жаль, 14 жовтня 2025 року, виконуючи надважливе бойове завдання, Степан Печінка загинув у районі населеного пункту Рай-Олександрівка, що на Донеччині, у Краматорському районі. Під час виконання логістичної операції, ворожий FPV-дрон «Камікадзе» влучив у автомобіль гірсько-штурмової роти, де знаходився наш Герой. Отримані поранення, на жаль, виявилися несумісними з життям. Степану було 43 роки. Він служив відважно та сумлінно, виконуючи обов’язки водія гірсько-штурмової роти. Його втрата – це невимовний біль для всіх, хто його знав.

Висловлюємо найщиріші та найглибші співчуття родині, близьким друзям та бойовим побратимам загиблого Героя Степана Печінки. Ваша втрата – це біль усієї України.

Світла пам’ять і вічна слава мужньому воїну, який віддав життя за свободу, незалежність і майбутнє нашої України. Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях та в історії.