Щоранку о 9:00 вся Україна завмирає в загальнонаціональній хвилині мовчання. Це час для вшанування пам’яті та висловлення шани тим, хто не повернувся з поля бою, і тим, чиї життя обірвала жорстока війна.

Ми згадуємо мирних жителів, дорослих і дітей, чиї мрії та майбутнє були зруйновані через неспровоковану агресію. Їхні життя могли б тривати, якби не ця війна.

Особливо ми пам’ятаємо тих, хто віддав найцінніше – своє життя – за свободу, незалежність та державність нашої країни. Їхня жертва неоціненна.

Вічна слава захисникам і захисницям України! Світла пам’ять усім невинним жертвам цієї кривавої війни…

Сьогодні ми хочемо згадати ще одного героя, Руслана Івановича Кожокаря. Руслан народився 2 грудня 1979 року в Молдові. Його шлях до захисту України розпочався далеко від рідної землі, але любов до свободи привела його до лав Збройних Сил України.

Він здобув освіту в школі села Липецьке Котовського (нині Подільського) району, а згодом продовжив навчання у Котовському професійно-технічному училищі, здобувши спеціальність тракториста-машиніста. Ці навички, здобуті на мирній землі, згодом були переосмислені у контексті служби.

Руслан проживав в селі Куяльник разом з матір’ю. Він був неодруженим, але його серце належало Україні. Він працював у локомотивному депо та в мережі магазинів АТБ, показуючи свою працьовитість і відданість справі.

Згодом, відчуваючи поклик обов’язку, Руслан проходив військову службу за контрактом у лавах ЗСУ. Саме там, захищаючи нашу землю, його застала війна. Він став частиною героїчного спротиву.

Життя Руслана Кожокаря обірвалося трагічно 12 березня 2022 року. Він загинув, віддавши своє життя за мир та спокій в Україні. Його подвиг навічно залишиться в наших серцях. Пам’ятаємо, пишаємося, не забудемо!