Гаряча лінія Олександра Поворознюка 068 377 77 77 з 9 до 20
  • +
  • +
  • +
  • +
  • +
  • +
  • +
  • +
  • +
  • +
  • +
  • +
  • +
  • +
  • +
  • +
  • +
  • +
  • +
  • +
  • +
  • +
  • +
Відкрити/Закрити Фільтри

Новини Великохутірська ОТГ

Що необхідно знати про хворобу, викликану вірусом Коксакі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Літньо-осінній період дуже сприятливий для розмноження усіляких вірусів. Якщо ви помітили у свого малюка дивні висипи на ручках, ніжках та обличчі – це може бути що завгодно. Одна із ймовірних причин – вірус Коксакі.

Що це таке?

Вірус Коксакі – хвороба, що вражає ротову порожнину, кисті рук та ступні. Через це у захворювання є й інша назва: синдром “рука-нога-рот”. Хворіють ним переважно діти до 5-ти років, проте трапляються випадки інфікування і дорослих.

Найчастіше хворіють синдромом влітку та восени, особливо під час зміни однієї пори року іншою. Інкубаційний період захворювання триває близько 4-7 днів з моменту зараження.

Підхопити вірус можна двома шляхами:

  • Повітряно-крапельним, коли інфікований кашляє, чхає або просто з вами розмовляє;
  • Фекально-оральним, тобто через іграшки, посуд, предмети гігієни, забруднену воду чи їжу, або там, де можливий контакт з людськими екскрементами.

Які симптоми?

  • слабкість, головний біль, першіння в горлі, болі у м’язах тощо;
  • Температура підіймається до 37,8 – 39,4°С і тримається протягом 3-5 днів;
  • Через 1-2 дні на долонях і стопах, іноді між пальцями рук та ніг, а також на сідницях (у 25% дітей) з’являються прозорі водянисті пухирці невеликого розміру (до 3 мм в діаметрі), обрамлені характерними кільцеподібними почервоніннями. Такий висип тримається на шкірі впродовж 5-7 днів, а потім зникає;
  • В ротовій порожнині, одночасно з ураженням шкіри рук та ніг, також з’являються невеличкі пухирці. Переважно вони вражають внутрішню поверхню щік, хоча висип може вкривати і ясна, губи, язик та піднебіння. За 2 дні пухирці тріскаються і на їхньому місці з’являються неглибокі виразки;
  • Після появи виразок знижується апетит, хворий стає капризним, роздратованим, особливо, якщо це дитина, з’являється біль у горлі, виникають складнощі під час прийому їжі, оскільки слизова ротової порожнини запалена, посилюється слиновиділення;
  • В деяких джерелах можна знайти згадки про ще один симптом захворювання: за місяць-два після перенесеного синдрому у пацієнтів може спостерігатись ураження (відшаровування) нігтів. Проте такий взаємозв’язок поки що науково не доведений;
  • Характерною ознакою синдрому є відсутність симптомів інших інфекційних захворювань, таких, як ангіна, легеневий синдром, ураження лімфатичної системи тощо.

Переважно за такими клінічними ознаками і діагностують синдром Коксакі. Якщо хвороба протікає без ускладнень, симптоми зникають за тиждень, у гіршому випадку – за 9-10 днів. У разі ускладнень проводять додаткові лабораторні дослідження.

При виявленні перших ознак хвороби необхідно звернутися до лікаря!

Вакцини від вірусу Коксакі ще не винайшли. Лікування вірусу проходить в основному симптоматичне і підтримувальне.

Рекомендовані протиепідемічні заходи в організованих дитячих колективах:

Основними заходами профілактики є санітарно-гігієнічні заходи, посилення контролю за питним режимом і харчуванням.

  1. З метою ранньої діагностики і своєчасної ізоляції хворих необхідно проводити щоденні медичні огляди (при прийомі дітей), спостереження за контактами дітьми з оглядом шкіри, слизової зіву, з вимірюванням температури тіла.
  2. Забезпечити достатню кількість термометрів і шпателів на кожну дитину групи (класу).
  3. При появі перших випадків захворювання протиепідемічні заходи в дитячих колективах проводяться протягом 7 днів.
  4. У групу, де було виявлено випадки захворювання, припиняється прийом нових дітей, переведення дітей і персоналу з групи в групу на період спостереження.
  5. У випадках масового поширення захворювання слід заборонити проведення масових дитячих заходів;
  6. Дезінфекційні заходи в осередках проводяться, як при гепатиті А.
  7. Посилюються режими провітрювання і кварцювання в групах.
  8. Збільшити перебування дітей на свіжому повітрі з виділенням окремої площадки для групи, де було виявлено випадки захворювання;
  9. Проводити санітарно-освітню роботу з профілактики ентеровірусної інфекції з персоналом та батьками.

Коментарі