Український кіноактор Володимир Кравчук, відомий за ролями у фільмах “Ти – космос” та “Бурштинові копи”, нині служить у лавах Збройних Сил України. Під час відпустки він повернувся до зйомок у комедійному фільмі “Батьківські збори”. У цій стрічці актор грає персонажа, якого сам характеризує як “батька-забиватора”. За словами Кравчука, єдине, що його об’єднує з кіногероєм – це можливість іноді відчути себе дитиною, особливо коли він розважає свого п’ятирічного сина Мирона.

Володимир Кравчук зізнається, що надзвичайно цінує час, проведений із сином. Після півтора року служби в піхоті, коли він рідко бачив родину, кожен момент з Мироном набув особливого значення. Актор із захопленням розповідає про їхні спільні заняття: вони разом ходять по гриби, відвідують скеледром, спостерігають за містом з біноклем та створюють картонні макети. “Ми постійно вигадуємо якісь активності, я люблю з ним проводити час”, – ділиться Кравчук, додаючи, що його син зараз переживає “період мами”, і він розуміє, що увага матері для дитини в цьому віці є пріоритетною.

Кравчук зізнався, що не є прихильником прочитання великої кількості літератури з виховання дітей. Однак, стикаючись із виховними викликами, він активно використовує відкриті джерела інформації для пошуку рішень. Його підхід до виховання значно відрізняється від того, як виховували його самого. “Я виховую сина більш м’яко, ніж виховували мене”, – пояснює актор. Водночас він наголошує на важливості встановлення певних меж та виховання, яке базується на чітких цінностях, табу, а також на поєднанні дозволів і заборон. “Виховання має ґрунтуватися на якихось цінностях, табу, не тільки на дозволах, а й на забороні чогось, на серйозному сприйнятті таких речей”, – підкреслив Володимир.

Нагадаємо, раніше інший актор-захисник, Тарас Цимбалюк, прокоментував скандал, пов’язаний з його роллю “азовця” у кіно. Ця новина викликала значний резонанс у суспільстві, підкреслюючи важливість чесного та відповідального зображення героїчних персонажів у мистецтві. Виховання дітей – це складний, але надзвичайно важливий процес, який вимагає від батьків постійного самовдосконалення та пошуку балансу між любов’ю, свободою та дисципліною. Українські актори, як і багато інших батьків, знаходять свій унікальний шлях у цьому непростому, але такому важливому завданні, поєднуючи творчість, військову службу та родинні обов’язки.