Маємо пам’ятати.

Берегти пам’ять про полеглих оборонців. Адже кожна постать – це незламність, відвага, сила духу та самопожертва заради майбутнього України.
29 жовтня минають треті роковини загибелі у російсько-українській війні КУПЦЯ Богдана Сергійовича (11.10.1991-29.10.2022).
Народився Богдан у селі Оратів. У дитинстві через вади слуху переніс п’ять операцій, проте інвалідності уникнути не вдалося. Але це не завадило хлопцю успішно навчатися. Він багато читав, цікавився історією, мав здібності до вивчення математики. Закінчив Вінницький національний технічний університет, факультет програмування. Але за спеціальністю працювати не довелося. Трудився у Києві на будівництві. Одружившись переїхав на батьківщину дружини у с.Бабчинці Могилів-Подільського району, де у молодій сім’ї народилася донечка, яка стала всесвітом для щасливого тата.
Та всі мрії і плани перекреслила ненависна і жорстока війна. З перших тижнів повномасштабного вторгнення окупантів на українські землі Богдан добровольцем пішов захищати свою родину, свій рідний край, свою Батьківщину від ворожого нашестя, хоч був непридатним до військової служби. Спершу служив у Силах Територіальної оборони ЗСУ, а згодом – старшим солдатом у штурмовій бригаді, чим надзвичайно гордився. Взірцем для нього був старший брат Руслан, який уже три роки відслужив у зоні АТО захищаючи цілісність і незалежність держави на Сході України. А коли нависла над Вітчизною військова небезпека 24 лютого 2022 року – добровольцем пішов на фронт.
Для обох синів Сергія Олексійовича і Валентини Вікторівни рішення стати добровольцями на захист рідної України були свідомими і виваженим.
Військовослужбовець Богдан Купець на Донеччині брав участь у боях за Лиман, за Мар’їнку. Під час виконання бойових завдань міг по кілька днів не виходити на зв’язок із рідними. І коли з 27 на 28 жовтня рідні не змогли зв’язатися з Богданом, то все ж сподівалися отримати від нього довгоочікуване повідомлення, що все добре. Але 29 жовтня родині сповістили, що Богдан Купець загинув, залишившись навіки у Небеснім строю.
Вшануймо жертовний подвиг мужнього воїна, чиє ім’я вписано у героїчну історію боротьби за Українську незалежність.
Вічна слава і пам’ять Герою!