«Він жив серцем — щирим, добрим, українським…»
“Все добре, але як раніше вже ніколи не буде…”

ЄВГЕНІЙ ВОРОПАЙ . Псевдо “Лісник”

Навічно 39

Воропай Євгеній Васильович народився у мальовничому селі Ліпляве Черкаської області.
Навчався у Ліплявській загальноосвітній школі, згодом — у Лубенському лісному технікумі.
Євгеній справжній син України, добрий син і турботливий батько, щирий друг, майстер на всі руки, який умів дарувати людям тепло й підтримку. Був щирим, відкритим, а його присутність дарувала спокій і добро — таке щире, що залишалося надовго.
Його життєва мета — жити чесно, допомагати іншим, працювати для родини та рідного краю.
У мирному житті працював у лісництві, любив природу, автомобілі, цінував дружбу і сім’ю. Його знали як людину працьовиту, спокійну, відповідальну, з відкритою душею. До нього завжди йшли за порадою, підтримкою чи просто добрим словом.

6 серпня 2023 року Євгеній став на захист України. Ніс службу гранатометником 63 ОМБ “Сталеві леви” 105 окремий механізований батальйон, мав військове звання сержанта.
Вірний Присязі до останнього подиху, він стояв пліч-о-пліч із побратимами за волю і спокій своєї держави.
Нагороджений захисник медалями «Ветеран війни», «За гідність та патріотизм», «За мужність» — за проявлену відвагу у боях у Серебрянському лісі.
14 липня 2025 року загинув смертю хоробрих під час стрілецького бою поблизу села Торське Краматорського району Донецької області.

Похований захисник у рідному селі Ліпляве, де його ім’я звучить із шаною й болем, де люди низько схиляють голови перед подвигом Героя.
У Євгенія залишилися мама, тато, сестра та троє неповнолітніх дітей, для яких він — назавжди світло й опора, приклад сили, любові й людяності.

Доземний уклін рідним військовослужбовця за вірного сина України.

Євгеній Воропай – наш Герой, і пам’ять про нього вічна!

Дякуємо за Чин!

Присутній!

Інформація підготовлена педагогом-організатором КЗ «Ліплявський ліцей» Ліплявської сільської ради Черкаського району Черкаської області, Лесею Джуриленко .