СЕРГІЙ СІЛЬЧУК: НАМ ТРЕБА ЖИТИ ЗА ПРИНЦИПОМ: ЯКЩО НЕ ВОЮЄМО – ТО МАКСИМАЛЬНО ДОПОМАГАЄМО!

Напевно, чи не всі користувачі Tik-Tok і Facebook з Ратнівщини бачили повідомлення про розіграш «Тесли» компанією «Intertrade.ua» з Луцька, керівником якої є Тарас Карвіна. І хоч цю акцію проводили ще кілька місяців тому, вона отримала гарне продовження нещодавно – військовослужбовці шести українських бойових підрозділів отримали шість автомобілів, що відбулося за участю ратнівського волонтера.
Поціновувачі автомобілів, які стежать за блогами Тараса Карвіни, неабияк цікавилися, що роблять «інтертрейдівські» машини в Ратному, хто їх сюди пригнав і куди поїдуть далі. Їх передали ратнівському підприємцю-перевізнику Сергію Степановичу Сільчуку, який майже з початку повномасштабного вторгнення взяв на себе непросту волонтерську місію – ремонтувати і доставляти автомобілі для військових. Для нього друзями стали всі, хто одягнув військову форму і воює, незалежно від того, звідки ця людина. Усі вони віддають найдорожче, що мають, – свої життя, – щоб ми могли тут жити, працювати, заробляти. Сьогодні авто вже виконують свої завдання на Сході України.

ВОЛОНТЕРСТВО ПОЧАЛОСЯ З КАВИ, А ПЕРЕРОСЛО В ДОСТАВКУ МАШИН

Ця історія бере початок ще з березня 2022 року. Тоді, 1 березня, коли українці були панічно приголомшені вторгненням росії на територію України, Сергій Сільчук був серед тих, хто почав негайно діяти, щоб допомоги військовим. Все почалося з елементарної кави, чаю для військових на блокпостах Ратнівщини, щоб зігріти їх у мороз і холод. Згодом закупляв білизну, одяг на потреби армії, а далі став купувати для бійців 14 бригади тепловізори, «нічники», бронежилети, інші необхідні речі, бо совість підказувала, що треба щось робити, не сидіти, склавши руки.
Трохи згодом дізнався, що в одного з його водіїв воює батько і йому треба відремонтувати автомобіль. Про ситуацію розповів знайомим. Усі відгукнулися. Хтось більше, хтось менше, але почали давати гроші на ремонт. І тут прийшла ідея: «А чому б ні?» Автомобілі завжди потрібні на війні. Треба допомагати армії, хто чим може. Так розпочалася нелегка волонтерська робота, яка за майже чотири роки війни перетворилася вже на обов’язок.
– Потім Степан Хвищук познайомив мене з капеланом з Донеччини Василем Ковальовим, – пригадує Сергій Степанович. – Це легендарна людина. Він мав дім у Мирнограді на Донеччині. Він згорів. Збудував будинок у Покровську і згодом надав його для потреб армії. Його знищили. А нині переїхав у Нововолинськ і волонтерить уже звідси. Він мені показав, як можна допомагати військовим ремонтувати автомобілі. Ми відправили першу машину. Я побачив, що можу це робити. І так пішло-поїхало. З Ковеля Леонід Стрільчук дав мені автовоза. Вже два роки ним їжджу. Везу на фронт дві зроблені машини, а дві забираю звідти на ремонт.
Сергій Степанович розповідає, що люди навчилися йому довіряти, бо знають, що він їде туди, де дійсно бійцям треба. Тому автомеханіки не відмовляють у ремонтах, часто поза чергою беруть на ремонт авто для військових. Тут особливу вдячність висловлює Роману Олексюку. Леонід Стрільчук не просто дав авто з лафетою, а й забезпечує його технічне утримання. Частина людей підтримує ініціативи Сергія Сільчука невеликими сумами, а дякуючи підприємцям-перевізникам на чолі з Василем Колядюком відремонтували і відправили на Схід 9 автомобілів. Проте більшість побутових питань з ремонту автомобілів для військових доводиться «закривати» власними силами, та роботи цієї чоловік не полишає, бо вважає її вже своїм обов’язком.
Автівка за автівкою, місяць за місяцем, у тісній співпраці з іншими волонтерами, з підприємцями і просто з небайдужими людьми уже четвертий рік автомобілі з Ратного їдуть на різні напрямки фронту. Та найцікавіша історія трапилася з «інтертрейдівськими» машинами.

«ІНТЕРТРЕЙД» ОРГАНІЗУВАВ РОЗІГРАШ «ТЕСЛИ», ЩОБ КУПИТИ АВТОМОБІЛІ ДЛЯ ВІЙСЬКОВИХ
7 липня Луцька компанія з продажу авто зі США «Intertrade.ua» на чолі з автоблогером і волонтером Тарасом Карвіною розпочала масштабний благодійний розіграш, головним призом якого була «Tesla Model 3» за донат від 500 гривень. Акцію оголосили з метою заохотити людей до благодійності. Вартість автівки була 15 тисяч доларів. І це авто – безповоротний благодійний внесок компанії. А на виручені кошти керівник «Інтертрейду» пообіцяв придбати машини для військових. Торік компанія таким чином зібрала 6,7 мільйона гривень та купила на ці гроші 32 пікапи для ЗСУ. Цьогоріч за мету поставили зібрати 10 млн грн. але в результаті до 8 серпня – останнього дня розіграшу – зібрали рекордних 15 210 000 грн! У прямому ефері платформи Monobank розіграли виставлені призи. Щасливі переможці отримали свої винагороди, а далі почався найголовніший процес – закупити максимально багато автівок для військових, які точно підуть за призначенням і виконуватимуть завдання у зоні бойових дій.
А поки тривала закупівля і процедура ввезення авто в Україну, «Intertrade» активно приймав заявки тих військовослужбовців, яким конче необхідні автівки. Загалом надійшло аж 4 500 заявок.

ВЗЯВ УЧАСТЬ У РОЗІГРАШІ, ПОДАВ ЗАЯВКИ І… ШІСТЬ ПІДРОЗДІЛІВ ОТРИМАЛИ ШІСТЬ МАШИН

Серед тих, хто взяв участь у розіграші, був і Сергій Сільчук. Він підтримує подібні збори і тому не лишився осторонь, хоча, каже, що не розраховував виграти теслу. Коли ж побачив у соцмережах пости Тараса про те, що вони приймають заявки на передачу авто військовим, загорівся ідеєю, бо кожної поїздки стикається з проблемою забезпечення підрозділів на передових позиціях машинами. У телефонному режимі обгрунтував організаторам розіграшу потреби в авто для різних бригад на різних напрямках фронту:
– Я знаю, наскільки хлопцям, з якими працюю, треба ці машини. Хлопчина з хутора, з села, який воює на передовій, не знає, як заявку подати. Йому немає коли це робити і навряд чи він взагалі знає про таку можливість. Для таких солдатів за щастя – кілька годин перепочинку, бо далі знову «на нуль». Військові з бригад, яким потрібні машини, оперативно надали мені свої дані, подав заявки і, скажу відверто, на певний час забув про них. З тих пір пройшло три місяці. Після чергової поїздки на Схід повертаюся з Ізюма, тільки недавно від’їхав від хлопців, а до мене дзвонить дружина Тараса Яна і каже, що нам дають аж шість машин, задовольняють усі запити. Більше того, вона сказала, що щойно обдзвонила усіх отримувачів. Ті, що на Харківщині, розповіли, що всього пів години тому зустрічалися зі мною. Це було ще одним підтвердженням того, що все це недарма.
9 жовтня на Театральному майдані в Луцьку компанія Intertrade прозвітувала перед містянами і всією Україною про результати благодійної акції. На площі виставили 97 (!) автомобілів, які найближчим часом уже мали відправитися до отримувачів. Це 14 бусів, 52 джипи та 31 пікап на найгарячіші напрямки фронту. На потреби бригад, за які взяв на себе відповідальність Сергій Сільчук, дісталося 2 пікапи і 4 джипи.

ПЕРЕД ВІДПРАВКОЮ НА СХІД АВТОМОБІЛІ ОБСЛУЖИЛИ

Перед відправкою на Схід вирішили машини пригнати в Ратне, додатково оглянути, «перебрати», обслужити, щоб військові не мали з ними зайвого клопоту (тому що ці авто б/в. – Авт.). Одним рейсом у Ратне пригнали три автомобілі, іншим – ще три. Почалася активна фаза обслуговування. Сергій Степанович каже, що вони в дуже хорошому стані. Так, з певними несправностями і потребами, але вони незначні, і за обслуговування погодилися взятися ратнівські автомайстри. Попри те, що на той момент три автомобілі Сергія Сільчука для військових уже ремонтували, розподілили й «інтертрейдівські» автівки по автосервісах Ратного. Замінили мастила, фільтри, усунули проблеми з електрикою, відремонтували підвіски, інші дрібні моменти і підготували їх до відправки. Ці автомобілі з Британії, вони – праворульні, але це давно вже не є проблемою для військових. Вони гарно керують таким транспортом і вправно виконують поставлені завдання. Один із військових отримав відпустку завдяки тому, що підрозділ матиме хороше авто. Тож сам і забрав його з Ратного. Ще дві автівки загнали на Схід волонтери – друзі Сергія Сільчука. А ще дві завіз Сергій Степанович 29-31 жовтня. Ще одне авто невдовзі забере військовослужбовець, для якого з цією метою передбачили відпустку.

РЯТУВАТИМУТЬ ЖИТТЯ, ПІДВОЗИТИМУТЬ ПРОВІЗІЮ І БОЄПРИПАСИ

Отож днями Сергій Степанович повернувся з чергової поїздки на Схід. Він доправив два джипи для 1-го батальйону безпілотних систем 59-ї окремої штурмової бригади, який виконує завдання на Покровському напрямку, і для підрозділу ударних безпілотних авіаційних комплексів 109 окремої бригади територіальної оборони, який захищає Торецький і Костянтинівський напрямок. У кулеметному взводі 68 окремої єгерської бригади, яка воює на Покровському напрямку, це авто доставлятиме людей, боєкомплекти і провізію на позиції, евакуюватиме поранених і загиблих. 11-й окремий батальйон 59-ї бригади використовуватиме машину для евакуації бійців і забезпечення позицій на Донецькому напрямку. Мінометній батареї 17-ї бригади Національної гвардії України на Донецькому напрямку автомобіль потрібний для підвезення боєкомплекту і заміни людей на позиціях. А в 10-й гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс» авто служитиме на Куп’янському напрямку для доставки особового складу, боєкомплектів, їжі і іншої провізії на позиції та евакуації поранених.
Відтак «інтертрейдівські» автомобілі уже рятують життя нашим захисникам і допомагають їм наближати перемогу. А тим часом Сергій Сільчук повернувся додому не з порожньою лафетою. Він забрав на ремонт автомобіль із підрозділу 100-ї бригади, де служить військовий з Річиці, та автомобіль із 10 бригади «Едельвейс», у якій воює хлопець зі Щедрогора. Із великим задоволенням поділився приємністю: громада Щедрогора наперед зібрала і передала йому кошти на ремонт автомобіля для земляка.

МАЙЖЕ 80 МАШИН НА ФРОНТ – ІЗ РАТНОГО!

Поцікавилася в Сергія Сільчука, скільки одиниць техніки поїхало на Схід за його участю. Виявилося, що разом з «інтертрейдівськими» уже 77! Ще три автівки перебувають у ремонті. Тож він каже, що сподівається з Божою допомогою невдовзі перетнути символічний «круглий» рубіж у 80 машин.
Поїздки на фронт стали для Сергія Сільчука особливим ритуалом. Думаю, його добре розуміють інші волонтери. Він розповідає, що не просто жене або везе авто, а паралельно вантажить його провіантом – у Луцьку і в Рівному знайомі волонтери забезпечують медикаментами і мийними засобами. Степан Хвищук із Річиці, який працює в напрямку забезпечення продуктами не лише військових, але й цивільного населення в прифронтових територіях та госпіталів Східної і Південної України, надає напівфабрикати, які з любов’ю готують господині з Ратнівщини. І коли передає хлопцям «напаковану» всякою-всячиною машину, вони радіють, бо це частинка дому.
Природно постало питання про потребу у продуктах харчування, адже часто в інтернеті зустрічаються пости військових про те, що не треба тратитися на харчі. Армія забезпечена, а їжа часто псується. Краще б донатили на дрони, на авто. Сергій Степанович розповів, що все дуже залежить від конкретної ситуації в конкретній бригаді:
– Є таке, що забезпечені усім необхідним і навіть з надлишком, а є таке, що мають харчів упритик, аби не голодувати. І ми знаємо такі бригади. Якщо один чоловік чи навіть десять говорять про те, що у них все є, то це не означає, що є в усіх. Треба розуміти, що ми не веземо військовим харчі, щоб їх нагодувати. Ми радше хочемо їх почастувати. Хлопці там вареників, млинців, чебуреків кожен день не їдять. Їм там такого не готують. Тому домашні ласощі ідуть «на ура». Та й просто приємно, що машина не порожня приїде.

НА ФРОНТІ НЕМАЄ БЕЗПЕЧНОГО МІСЦЯ
Усі ми бачимо відео, що українські дороги в прифронтових регіонах накриті протидроновими сітками, бо там реально небезпечно. Попросила волонтера порівняти безпековий фактор на початку війни і зараз. Ось що він розповів:
– На тих дорогах, якими зараз під’їжджаю до хлопців, уже палять машини. Але їдеш, молишся, просиш Бога віддати хлопцям необхідне і благополучно повернутися до сім’ї. Дрони-ждуни тільки й чекають, щоб підірвати машини. Ти їдеш і розумієш, що в будь-який момент може прилетіти. Там біда. Там немає безпечного місця. Кацапи сунуть вперед. Вони застосовують нові розробки. Їхні дрони долітають набагато далі, як це було раніше. 20-30 км пролітає дрон-матка і з того дрона вилітають маленькі дрони і ще летять певну відстань. Загалом здолати 40-кілометрову відстань – то для них нема проблем. Біда. Особливо палять машини, які доставляють усе необхідне, – боєкомплекти, воду, їжу. А влучити в такий автомобіль означає розірвати логістичний ланцюг. Вони хочуть зруйнувати нашу логістику. А що таке хлопці без логістики, без забезпечення? Нічого! І тому питання волонтерства стоїть дуже гостро. Всі втомилися, але ми не можемо зупинятися.

СВІТ НЕ БЕЗ ДОБРИХ ЛЮДЕЙ

Цілком логічно виникло питання про те, чи відчувається, що потреб на фронті більшає, а готових допомогти меншає. Сергій Степанович зауважив, що так і є, але з повними ентузіазму і віри очима запевнив, що все ж світ не без добрих людей, що треба вірити в добро, допомагати і загалом робити все, що в наших силах, бо він уже чотири роки бачить біду на власні очі, він спілкується і зустрічається із виснаженими війною бійцями, які так потребують підтримки і розуміння. Вони вдягнули однострій не тільки для того, щоб захистити свої сім’ї, а всіх нас. Тому закликає допомагати рідним військових, що на фронті, родинам зниклих безвісти і загиблих, бо вони за наш спокій платять найвищу ціну. Він безмежно вдячний Богові і долі за людей, які зустрічаються на його життєвому шляху, – за військових, волонтерів, просто небайдужих, і вкотре дякує усім:
– Хай Бог повертає сторицею усім, хто долучається до волонтерської допомоги. Доки триває війна, нам не можна зупинятися, щоб хлопці знали, що це не тільки їхня війна, що тут, у тилу, нам не все одно, що їхні рідні не наодинці зі своєю бідою. Вони роблять роботу «на нулі» і не повинні думати про те, що немає на чому їздити чи немає чим захищатися. Нам треба навчитися жити за принципом: якщо не воюємо, значить – максимально долучаємося і допомагаємо! Я безмежно дякую компанії «Інтертрейд», що повірили мені, і ще багатьом українцям, які проводять непоодинокі благодійні розіграші, щоб наблизити перемогу. Тож закликаю усіх: не будьмо байдужими, долучаймося всі, хто чим може! Робімо добрі справи разом! Працюймо далі задля перемоги!
І разом із тим про свій власний внесок в обороноздатність країни скромно каже, що дякує Богові, що дав сили, мудрості, бажання знаходити машини, обслуговувати їх і вміння доставляти у бойові частини.
Тож навіть коли здається, що навколо так багато негативу і зла, треба шукати хороше, самим робити добро, нехай навіть маленьке, бо кожен наш добрий вчинок обов’язково зробить когось щасливішим.
Марія ЛЯХ