Світла пам’ять про корифея культури Віньковеччини — Івана Францовича Гринькевича

Сьогодні, 10 листопада, Івану Францовичу Гринькевичу виповнилося б 85 років.

У залі Центральна бібліотека Віньковецької селищної ради зібралися всі, хто знав, поважав, працював і творив поруч із цією видатною людиною — корифеєм культури Віньковеччини, заслуженим працівником культури України, засновником і керівником легендарного ансамблю “Червона калина”.

Звучали його пісні, лунали теплі спогади. Згадували людину, чиє ім’я добре знане далеко за межами громади — музиканта, композитора, педагога, аранжувальника та натхненника багатьох поколінь аматорів сцени.

🎼Шлях митця.

Іван Францович народився 10 листопада 1940 року в селі Стара Гута.
Від батьків — Франца та Афанасії — успадкував любов до української пісні, а двоюрідні брати Василь і Михайло Левицькі допомогли розкрити його музичний талант.
Починав із гармошки, згодом опанував баян, і саме цей інструмент став його постійним супутником у творчості.

Після служби в армії у 1963 році вступив до Кам’янець-Подільського культосвітнього училища, яке закінчив із відзнакою, а в 1978 році — Київський державний інститут культури.

Працював інструктором, а згодом директором Віньковецького районного будинку культури.

У 1967 році Іван Гринькевич створив оркестр народних інструментів, який уже через кілька років здобув звання “самодіяльний народний”.

А у 1971-му розпочалася історія фольклорного гурту “Червона калина”, котрий під його керівництвом у 1978 році став “народним”.

Митець умів знаходити й об’єднувати талановитих людей, створюючи аматорські колективи в селах, установах і підприємствах усього району.

З 1969 року Іван Францович викладав у дитячій школі мистецтв, передаючи свої знання і любов до народної музики дітям.

За його ініціативи при Дашковецькому філіалі школи виник ансамбль “Калинонька”, який у 2004 році отримав звання “Зразковий”. Від нього, у свою чергу, з’явився гурт “Барвінок”, що продовжив традицію “Червоної калини”.

Як композитор і аранжувальник Іван Гринькевич створив збірку “Співай, мій рідний край”, де зібрані авторські, народні, духовні та обрядові пісні. Його музика — це щире визнання любові до Поділля, до людей і до української пісні.

Івана Францовича неодноразово відзначали за вагомий внесок у розвиток культури:
він був лауреатом всеукраїнських та республіканських конкурсів, нагороджений Грамотою Верховної Ради УРСР (1973), медалями, грамотами Міністерств культури й освіти, а також обласною премією ім. К. Широцького (1999).

Під його орудою співав хор ветеранів війни і праці “Надвечір’я”, який у 2010 році став призером обласного огляду.

Іван Францович Гринькевич — людина, яка залишила після себе не лише мелодії, а й духовну енергію Поділля.
Він умів відчути душу пісні, навчити інших любити її і нести далі.
Його ім’я — у серцях усіх, хто колись співав поруч із ним або хоча б раз чув його музику.

Вічна пам’ять Івану Францовичу!