Маємо пам’ятати…
Бо лише той народ вартий власної держави, який береже пам’ять про своїх найкращих синів і доньок, котрі віддали життя за свободу України, за свій народ, за мирне майбутнє кожного з нас.
11 листопада минає рік, як криваве жезло війни обірвало земне життя нашого воїна-захисника АНДРЕЙЦОВА Руслана Васильовича (16.03.1982-11.11.2024).
Народився Руслан у с. Човновиця, де закінчив школу, а здобувши професію механізатора, працював у місцевому господарстві трактористом. Після одруження чоловік проживав з дружиною Дариною і двома донечками Міланою і Єсенією у с. Горенка на Київщині, а працював будівельником у столиці.
5 січня 2023 року Руслан був мобілізований Бучацьким РТЦК та СП до Збройних Сил України. Пройшов військові навчання у Німеччині й отримав військову спеціальність кулеметника. Наш Захисник з позивним «Хитрий» у складі 1 стрілецької роти 197 батальйону 124 бригади брав активну участь у бойових діях на Запорізькому та Донецькому напрямках. Там отримав поранення обох рук. Після лікування і реабілітації Руслан Васильович знову повернувся на фронт. Його бойовий шлях був шляхом честі, відваги й незламної мужності. Ворожа куля обірвала його нашому земляку 11 листопада 2024 року при виконанні бойового завдання біля с. Єлизаветівка Покровського району на Донеччині. 42-річним Героєм пішов у вічність, назавжди залишивши гіркий біль втрати у серці мами, дружини, доньок, і всіх, хто знав Руслана.
Вшануймо мовчазною вдячністю світлу пам’ять Захисника.