Юлія Дроздова приїхала до Пирятинської громади після початку повномасштабної війни. Потрапила у село Вишневе через знайомих. Спочатку жила на свої заощадження, допомагала плести маскувальні сітки.

Одного разу підмінила працівника стаціонарного відділення центру надання соціальних послуг, потім ще одного. Проте працювати в закладі не планувала, бо вважала, що не зможе. Проте змогла, і вже майже півтора року працює молодшою сестрою медичною.

«Тут я швидко адаптувалась, бо дівчата хороші й громада хороша. У відділенні ми всі, як одна велика сім’я», – розповідає пані Юлія.
У вільний час Юлія Дроздова вивчає цікаві слова української мови.

До війни працювала в Донецьку у сфері торгівлі. Згадує своє місто красивим, живим та додає, що це дуже болить: «Коли ти в один момент втрачаєш все, то починаєш інакше ставитись до життя. Ситуація змусила більше піклуватися про себе, а не про речі. Я взагалі оптиміст і це мабуть мені допомагає».