Пам’яті Романа Горака. Не мінорно. Про Світлу Людину.

Вперше познайомився з Романом Гораком у 88-му, коли ще десятикласником прочитав “Тричі мені являлася любов”. Рівно через тридцять років Роман Дмитрович підписав мені, голові Городоцької РДА, саме цей примірник – знайомство стало очним.

З того часу наше спілкування було частим: про минуле, сьогодення, майбутнє. Довкола історії древнього Городка, творення нових книг, просвітницьких проєктів.

Чоловік енциклопедичних знань у своїх царинах. Повний енергії і натхнення творити. Дослідник і письменник за покликом і до кінця.

Кілька років назад наш товариш професор історії Роман Шуст сказав: “Радійте, що маєте Горака, тіштеся, що хоче писати”.

Роман Горак залишається з нами, у рідному Городку, який любив понад усе.

Людина любила Життя. Людина прожила Життя. Людина заслужила на Пам’ять.
Людина мала щастя чути журавлине кру і бачити журавлиний стрій у небі.

Журавлі відлетіли…