День пам’яті жертв Голодоморів в Україні: пам’ятаємо, щоб жити і перемагати

Щороку наприкінці листопада Україна вшановує День пам’яті жертв Голодоморів — національний день скорботи за мільйонами невинних людей, знищених штучними голодами, спричиненими тоталітарним радянським режимом. У 2025 році цей день, як і завжди, об’єднує країну навколо спільної молитви, пам’яті та правди. Правди, яку десятиліттями намагались приховати.

Ми згадуємо з болем, але й із гідністю. Згадуємо цілі родини, що були приречені на смерть лише за те, що були українцями, працювали на своїй землі, мали власну гідність і незламну волю до свободи.
Це наша спільна рана, яка досі нагадує, якою страшною може бути ціна за право бути собою.

В Обухівській громаді сьогодні також вшанували усіх померлих у роки Голодомору. Біля пам’ятних місць були покладені квіти, запалені лампадки, а мешканці громади схилили голови у тихій молитві. Ця спільна дія — наш знак поваги, пам’яті та відповідальності перед минулими поколіннями.

У 2025 році ми традиційно запалюємо свічку пам’яті, приєднуємося до загальнонаціональної хвилини мовчання, схиляємо голови біля меморіалів і у власних домівках. Цей маленький вогник — символ того, що ми пам’ятаємо кожне загублене життя і не дозволимо повторити трагедію.

І сьогодні, коли Росія знову веде війну проти України, паралель стає особливо гострою. Як і понад 90 років тому, українців намагаються зламати терором, страхом, руйнуванням, холодом і темрявою. Як і тоді, ворог прагне забрати найцінніше — свободу, ідентичність, саму можливість існувати.

Але сьогодні Україна інша. Ми знаємо свою історію. Ми не дозволяємо стерти правду. Ми боремося і перемагаємо — як боролись наші предки, які навіть у найстрашніші роки Голодомору не втратили віру в життя.

Пам’ять про мільйони загублених життів робить нас сильнішими. Вона дає нам сили захищати свою державу зараз — у війні за майбутнє, у війні за те, щоб ніколи більше український народ не зазнав подібного лиха.

Схиляємо голови. Запалюємо свічку.
Пам’ятаємо. Єднаємося. Перемагаємо.