КРАСНОШТАН РОМАН МИКОЛАЙОВИЧ народився 12 червня 1988 року у місті Шостка, був єдиною дитиною в сім’ї. Хлопчик ріс добрим, веселим, старанним. «Рома з ранніх років цікавився технікою. Придивлявся, як батько ремонтує телевізори і телефони…. Його це дуже захоплювало», – розповідають рідні. Навчався у школі № 12, після здобуття неповної середньої освіти вступив до вищого професійного училища № 19 (Оператор комп’ютерного набору). З тої пори це цифрова техніка стала головним захопленням і джерелом натхнення Романа. З цим він пов’язав свою роботу, цьому віддавав і вільний час. Протягом 8 років Роман Миколайович працював на одному з провідних підприємств Шостки. До роботи ставився дуже серйозно. Був відповідальним і добропорядним, завжди добре відгукувався про колег і керівництво. Він був доброю та чесною людиною з нелегкою долею. Дуже любив своїх рідних… У 28 років втратив свою маму, а через рік – бабусю та батька. У 30 років молодий чоловік залишився один у великому будинку з хворою іншою бабусею, про яку піклувався до самої смерті. Роман прагнув створити власну сім’ю, якій зміг би подарувати душевне тепло. Любив чужих дітей і мріяв про власних. Не міг образити тварин, щоденно піклувався про домашніх «котиків» і жартував «Поки що це моя єдина родина». Його натура потребувала постійної турботи про інших… Він вмів бачити та відчувати красу, як ніхто інший. Багатьом шосткинцям відомі його фотоетюди, кожний з яких є маленькою притчею про красу, добро, віру у краще.Коли Роман отримав повістку, промовив: «Така моя доля – захищати рідну землю». Наш земляк воював на Бахмутському напрямку, виконував обов’язки майстра групи телекомунікаційних мереж і інформаційних систем батальйону оперативного призначення. Часто писав рідним, інколи дзвонив. Розповідав, як йому пощастило з бойовими побратимами та командиром. У будь-яких обставинах вмів бачити щось світле… Загинув Роман Красноштан 14 вересня на території Донецької області, внаслідок артилерійського ворожого обстрілу… Вічна пам’ять Воїну Світла, який віддав найдорожче рідній Україні!Доземний уклін тобі, наш земляк…Шосткинці завжди будуть пам’ятати тебе як добру, чуйну, добропорядну Людину

.——————————————-

РОМАНЕНКО РОМАН ІГОРОВИЧ народився 3 лютого 1988 року в Шостці. Навчався у школі № 8, потім – у ЗОШ № 7. З дитинства Роман ріс спокійним та врівноваженим, розумним і допитливим. Захоплювався малюванням, відвідував гурток зображувального мистецтва. Після закінчення 9 класів юнак вступив до місцевого хіміко-технологічного коледжу за спеціальністю «Монтаж, обслуговування засобів і систем автоматизації технологічного виробництва», який закінчив у 2008 році та здобув кваліфікацію техніка-електромеханіка. Після цього юнак отримав вищу освіту у Шосткинському інституті СумДУ («Комп’ютеризовані системи управління та автоматика»). Закінчив виш у 2012 році та здобув кваліфікацію інженера з комп’ютерних систем.За словами рідних, Роман мав справжній талант лагодити різні речі – від побутових до складної техніки. Вдома все було зроблено його руками. Молодий чоловік мав також непересічні здібності до винахідництва та вдосконалення різноманітних механізмів, промислового обладнання. Після закінчення інституту Роман влаштувався на провідне місцеве підприємство, де працював до 2015 року. Відзначений почесними грамотами. Після переїзду до столиці Роман Романенко працював у приватних компаніях майстром-електронником. На захист України наш земляк став 1 червня цього року. Виконував обов’язки старшого стрільця-оператора механізованої роти. Під час розмов з мамою, сестрою та своєю коханою Роман часто повторював: «Не хвилюйтеся! Все буде добре! Я повернуся!». Друзі та родичі згадують його як людину щедрої та світлої душі – позитивну, працелюбну, товариську. Він намагався допомогти не тільки рідним і друзям, але й незнайомим. Був надійною опорою для своєї родини. Дуже любив Україну і збирався все життя прожити на рідній землі. Ніколи не прагнув жити в іншій країні. Мріяв після закінчення війни розвивати власну справу. В останнє Роман мав розмову з усіма родичами 4 вересня. Він як завжди заспокоював дорогих людей і переконував їх, що на фронті не так вже й важко. Що він все витримає і обов’язково обійме рідних і друзів…Романенко Роман Ігорович героїчно загинув 15 вересня, під час виконання бойового завдання до захисту територіальної цілісності та суверенітету України. Плаче за сином Шосткинщина.Схиляємо голови у пошані та скорботі за своїм Захисником…