Маємо пам’ятати…
Пам’ять допомагає нам зберегти світлі спогади про тих, хто боронив незалежність України, її мирне майбутнє ціною власного життя, щоб віддати шану вдячність за їх жертовний подвиг.
28 листопада минає третя річниця загибелі нашого Захисника ГОНЧАРУКА Миколи Степановича (12.08.1963 -28.11.2022) із с.Чернявка. Народився Микола Степанович у багатодітній родині, де мама самотужки виховувала п’ятьох дітей. Загальну середню освіту хлопець здобув у м.Погребище. Закінчивши водійські курси, працював у Вінниці водієм автобуса і вантажівки. Після строкової військової служби Микола Степанович працював на Алтаї, потім на Закарпатті. Одружившись, повернувся до рідної Чернявки, де молоде подружжя збудувало дім. У сім’ї народилися сина і донька, а згодом – троє онуків. Чоловік працював водієм КамАЗа в агропідприємстві. Мав авторитет доброї, працьовитої і відповідальної людини.
У 2014 році, коли росія окупувала території на сході України, син Миколи Гончарука Михайло брав участь у антитерористичній операції. Не стояв осторонь і сам Микола Степанович коли рашисти розпочали повномасштабну війну проти України. Вже 25 лютого 2022 року він був у військкоматі. Тоді до війська його не взяли, тож долучився до місцевої територіальної оборони. А у червні 2022 року 58-річний український патріот уже воював на донецькому напрямку. Але 28 листопада наш відважний земляк Микола Гончарук загинув у запеклому бою, коли ворожі сили прорвали лінію оборони українського війська.
Вічна пам’ять і слава Герою-земляку!