У селі Росішки відкрили Алею пам’яті, присвячену полеглим захисникам України: Сергію Келерцу, Анатолію Файдюку, Віктору Литвинюку та Юрію Присяжнюку. Це місце стало символом вдячності, скорботи й невмирущої пам’яті про тих, хто віддав життя за свободу й мир нашої держави.

Право підняти Державний Прапор України надали учаснику бойових дій, ветерану війни Сергію Ступнікову. Мить, коли синьо-жовтий стяг здійнявся в небо, стала особливою для всіх присутніх – як нагадування про незламність українського духу та високу ціну незалежності.

Молитву за загиблими та чин освячення Алеї провів настоятель місцевого храму отець Іван Орловський. У спільній молитві люди просили Господа про вічний спокій для Героїв та силу для їхніх родин пережити невимовну втрату.

До слова запросили секретаря міської ради Наталію Іванюту, заступника міського голови Надію Дячук, депутата міської ради та мецената Івана Миколюка, представника родин загиблих Героїв Надію Файдюк та спеціаліста ЦНАПу Інну Галушку. У своїх виступах вони наголосили, що пам’ять про загиблих не є формальністю – це наш моральний обов’язок, наша відповідальність перед тими, хто більше ніколи не повернеться додому. Виступаючі висловили щиру вдячність меценатам – керівникам сільськогосподарських формувань села Івану Миколюку та Вікторії Гавриш. Саме завдяки їхній підтримці та небайдужості вдалося втілити цей важливий для громади проєкт. Присутні підкреслили, що їхній внесок – це не просто фінансова допомога, а прояв великої поваги до пам’яті полеглих Героїв та турботи про майбутнє села.

Присутні, ледь стримуючи емоції, підходили до портретів полеглих воїнів. Квіти, що лягали до підніжжя стендів, ставали мовчазним символом любові, скорботи й глибокої шани. У багатьох у цей момент тремтіли руки, очі наповнювалися слізьми – бо кожен портрет нагадував не просто про Героя, а про людину, яка жила серед них, мріяла, любила, працювала… і віддала найцінніше заради миру та України. Це була хвилина єднання всієї громади – у скорботі, вдячності та пам’яті.

Алея пам’яті – це не лише символ скорботи. Це нагадування кожному з нас, що війна досі триває, і наші Герої щодня стоять на шляху ворога, виборюючи мир для всієї країни. А ми маємо берегти їхню пам’ять, піклуватися про родини та не дозволити, щоб їхній подвиг був забутий.

Після завершення заходу для рідних та учасників церемонії організували поминальний обід у шкільній їдальні – теплу, щиру зустріч, де поруч зі скорботою звучали слова вдячності, підтримки та людської солідарності.

#Тетіївська_громада