6 грудня українці вшановують тих, хто приносить добро, – і тих, хто захищає наше право на добро та життя.

День святого Миколая здавна був символом підтримки й милосердя. А День Збройних Сил України – це вдячність та вшанування всіх, хто силою серця й незламністю волі захищав і продовжує берегти нас від зла. Невипадково ці два свята тепер стоять поруч, адже говорять про одне – про віру, що перемагає темряву.

В той час, як Миколай – це давній символ українських звичаїв, але сьогодні без наших Захисників та Захисниць не було б українського неба, української землі та української душі. Саме вони зберігають наші традиції, мову, наш дім, нашу пам’ять і нашу надію. Без них би зараз не розпочинався передріздвяний період, який сьогодні у кожного свій: у когось сповнений домашнім затишком, у когось – очікуванням, що рідна людина скоро знов буде поряд, а в когось – пам’яттю.

Миколай приносить подарунки. А воїни приносять те, чого не виміряти — спокій для наших дітей, захист для наших родин, життя для всієї країни. Саме завдяки їхній відвазі та самовідданості, ми можемо мріяти і вірити у світле майбутнє. Їхня щоденна відданість – це справжня сила, створена незламним духом.

Ми маємо дякувати їм не лише сьогодні, а щодня. За кожен світанок й за найбільший їхній подарунок – збереження життя цілої нації.