Рік без Героя…

Світла пам’ять Коновалюку
Олександру Сергійовичу
06.04.1987 -10.12.2024 роки

Минув рік, відколи наше серце розірвала звістка, що до рідної домівки на щиті повертається Коновалюк Олександр Сергійович — син своєї землі, воїн, чоловік, батько, людина з доброю і сильною душею.
Йому назавжди 37…

Шлях Олександра був наповнений працею, людяністю та відданістю. Він народився у селі Кропивна, тут ріс, тут формувався як особистість. Навчався у Сахновецькій школі, згодом здобув технічну професію, чесно працював на Укрзалізниці, де провів 15 років свого життя. Любив природу, тишу річок, спокій лісу — ті місця, де знаходив натхнення та рівновагу.

У 2022 році, коли на українську землю ступив ворог, Олександр без вагань став на її захист. Добровольцем. Свідомо. З вірою, що кожен із нас має зробити свій внесок у спільну перемогу.
Воїн механізованого підрозділу, мужній і рішучий, він завжди був поруч із побратимами, завжди там, де було найважче.

10 грудня 2024 року Олександр загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині. Загинув, боронячи те, що любив найбільше: рідний дім, родину, українську землю.
16 грудня громада востаннє зустріла Героя, схиливши голови у скорботі. Похований у рідній Кропивні — серед своїх, серед тих, кому він був дорогим.

Ми пам’ятаємо. Ми дякуємо. Ми не забудемо.

Його життя — це історія про честь, мужність і нескінченну любов до України.
Його подвиг — це світло, яке не згасне для тих, хто живе під мирним небом, яке він захищав.
«У річницю загибелі нашого Героя ми низько схиляємо голови перед його світлим образом.
Висловлюю щирі співчуття родині Олександра.
Ваш біль — це біль усієї громади.
Пам’ятаємо, шануємо, вдячні за кожен день свободи, подарований нам завдяки його мужності.
Вічна слава Герою України — Олександру Коновалюку.»