#Живі, поки пам’ятаємо

Сьогодні, 11 грудня, минає друга річниця від дня загибелі Олега Степанушка.

Олег Степанушко народився 24 жовтня 1982 року, уродженець села Любарка Народицького району Житомирської області.

У жовтні 1992 року, сім’я Олега переїхала у місто Ланівці. Олег навчався у Лановецькій загальноосвітній школі № 1 І-ІІІ ступенів №1. Протягом навчання, з-поміж інших предметів, Олега зацікавила історія. Саме любов до історії стала провідною в його військові службі, як спосіб ідентифікації та самовираження та стала його позивним – Історик.

Олег захоплювався мисливством. Уміння поводитися зі зброєю стало йому в пригоді під час військової служби.

У 2007 році Олег поєднав свою долю з Оксаною та побудував сім’ю, у якій у 2009 році народилася донька Софія.

Після повномаштабного вторгнення, Олег повернувся із-за кордону, щоб виконати свій обов’язок перед Батьківщиною та сім’єю і був призваний на військову службу 8 березня 2023 року. Успішно пройшов у Великій Британії, став на захист своєї Батьківщини. За час проходження служби зарекомендував себе з позитивного боку, володів високим рівнем професійної підготовки, мав заслужений авторитет серед колег у службі.

10 серпня 2023 року Олег був нагороджений нагрудним знаком «Ветеран війни – учасник бойових дій».
Загинув Олег 11 грудня 2023 року, відбивши наступ загарбників на позиції біля населеного пункту Спірне Донецької області, залишивши в невимовній скорботі дружину Оксану, дочку Софію, матір Любов та сестру Катерину.

Указом Президента України №136 від 29 лютого 2024 року, за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військові присязі», нагороджений ордером «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Вічна та світла пам’ять Герою!