Лучка Руслан Ярославович
(10.03.1980 – 24.02.2024)

Головний сержант І протитанкового відділення
протитанкового взводу роти вогневої підтримки військової частини А7402.

Майже 2 роки він вважався зниклим безвісти. І весь цей час рідні, близькі, друзі вірили, що він обов’язково повернеться.

Лучка Руслан Ярославович народився в селищі Панютине (нині – Лиманівка) Харківської області. У 1987 році він пішов у перший клас Панютинської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів №1. Ті, хто знали його в шкільні роки, згадують Руслана як добру, щиру, відповідальну людину, яка завжди знаходила спільну мову з однолітками і мала багато друзів.

Після дев’ятого класу Руслан вступив до Панютинського ПТУ №56 на спеціальність «тракторист-машиніст категорії С» і здобув кваліфікацію тракториста-машиніста з правом керування технікою. Після завершення курсу навчання деякий час працював на Панютинському вагоноремонтному заводі. Одружився. Згодом вирішив змінити місце роботи й поїхав на заробітки.

У 2015 році повернувся в рідне селище. Життя поступово налагоджувалося: Руслан влаштувався працювати слюсарем із ремонту рухомого складу на заводі. У вільний час любив прогулянки лісом, захоплювався збиранням грибів. Дуже хотів жити, щоб встигнути здійснити все заплановане й омріяне.
Він був одним із тих багатьох українців, які з перших днів війни прийшли до ТЦК добровольцями.

Захищав Харків, Великі Бурлуки, Циркуни, Великі проходи, Бахмут.
За мужність, відвагу, самовідданість при захисті інтересів України Лучка Руслана Ярославовича було нагороджено медаллю «За військову службу Україні», відзначено пам’ятною медаллю «За оборону міста-героя Харків».

І увесь цей час Руслан підтримував зв’язок із рідними — тими, заради чийого спокою пішов на війну.
Та в лютому 2024 року, поблизу населеного пункту Рівнопіль Донецької області, зв’язок обірвався. Й до родини прилетіла страшна звістка: зник безвісти.
Майже два роки життя у темряві – в надії, що станеться диво й він повернеться.

Лучка Руслан Ярославович загинув 24 лютого 2024 року поблизу населеного пункту Рівнопіль Донецької області при виконанні бойового завдання внаслідок штурмових дій противника.

Вічна шана та пам’ять!