Громада схиляє серця перед подвигом Героя.

😔Сьогоднішня п’ятниця війнула для Ярмолинецької громади холодом і важким болем втрати. Додому назавжди повернувся наш земляк, житель Нового Села, капітан ЗСУ Сергій Павлович Лукасевич, який героїчно віддав своє життя 1 січня 2025 року на Курському напрямку, виконуючи бойове завдання.

Багато людей у рідному селі, а також на станції Ярмолинці, у Ярмолинцях та й в усій громаді добре знають і Сергія, і усю родину Лукасевичів. Отже попрощатися з Героєм, провести його в останню земну дорогу та висловити свої щирі співчуття рідним і близьким прийшли сотні людей. Живий коридор, обабіч якого – земляки, схиливши серця і коліна, а також запалені лампадки як символ пам’яті, що не згасає, такою зворушливою була зустріч воїна – земляка.

У пам’яті тих, хто знає Сергія, він завжди залишиться добрим, щирим, відкритим, гіпервідповідальним та відданим улюбленій справі – захищати рідну Україну. Адже з раннього дитинства хлопчик хотів стати військовим. Дитячу мрію не зрадив, а навпаки – втілив у життя, з часом лише утверджувався у тому, що шлях свій обрав вірно. Поряд із бажанням пов’язати долю із професією військового, Сергій наполегливо займався спортом, особливо захоплювала його гра у футбол. Командна взаємодія, уміння вибудовування стратегії перемог на футбольному полі, авторитетом як лідера серед однолітків і друзів робили його справжнім ватажком дворових футбольних турнірів. Саме тоді й отримав позивний «Лукас» – як скорочення від прізвища.

На шляху до втілення мрії – офіцерського звання та служби у лавах ЗСУ поряд із Сергієм завжди були його рідні – батьки та сестра. Вони вірили у нього, допомагали як тільки могли, молились щоб обминула біда. Вірили до останнього. І навіть у той страшний день, 3 січня 2025 року, коли отримали страшну звістку, що командир зенітно – ракетної батареї, капітан Сергій Лукасевич вважається зниклим безвісти, знали – вони будуть боротися, шукати і чекати..

Мама – Світлана Іванівна Лукасевич – не просто вірила і чекала, вона стала підтримкою для десятків, сотень матерів, дружин та дітей, котрі нічого не знали про долю зниклих безвісти рідних. Вона доєдналася до спільноти землячок і земляків і власним прикладом щоразу доводила – треба боротись за своїх дітей, рідних. Виступи на мітингах і зустрічах, поїздки до високих інституцій, листи до міжнародних організацій, звернення до усіх можливих установ, які могли б хоч якось допомогти віднайти сина і тисяч таких, як він. Вона боролась невтомно, самовіддано і мужньо, так як її син захищав рідну землю. Але, на жаль, тест ДНК підтвердив страшну правду.

Сьогодні, у день похорону, підтримати Світлану Іванівну і усю родину прийшли матері та рідні безвісти зниклих та військовополонених, висловлюючи і свій біль втрати.

Чин панахиди на центральній площі селища звершило духовенство громади – о. Миколай Ковалик – очільник Ярмолинецького округу ПЦУ, о. Петро Міщук – від Римо – Католицької спільноти громади та о. Володимир Сакуляк, священник с. Соколівка.

Від імені громади перед усіма присутніми виступив Ярмолинецький селищний голова Андрій Шутяк. Він висловив щирі співчуття сім’ї, рідним, друзям, побратимам Сергія.

Море квітів лягли на домовину Героя, люди не стримували сліз.

Місце вічного спочину для Воїна стало кладовище у рідному селі.

Вічна пам’ять та слава Герою. Усім рідним та близьким Сергія Лукасевича – щирі співчуття та слова підтримки.

Герої, які віддали життя за волю та незалежність України вічно житимуть у серцях земляків.