Теофіпольська громада провела в останню путь свого
Захисника — Вадима Семенюка. Його життя обірвалося на фронті, у боротьбі за нашу свободу та право жити на своїй землі.

Жителі громади зустрічали Героя «живим коридором» пошани. Люди ставали навколішки, тримаючи квіти та жовто-блакитні стяги. Гірко та боляче усвідомлювати, що згасло життя ще одної світлої людини, яку забрала російсько-українська війна.

Вадим Павлович Семенюк народився 28 червня 1976 року в селі Терешки Красилівського району. Змалечку він був працьовитим, чесним, щирим — тим, хто ніколи не відмовляв у допомозі. Навчався у Теофіпольській школі №2, працював слюсарем-електромонтером на цукровому заводі.

02 травня 2023 року Вадим став до лав Збройних Сил України. Служив молодшим сержантом-мінометником у 68-й окремій єгерській бригаді ім. Олекси Довбуша. Бойовий шлях почав на Харківщині, а з березня 2024 року боронив Покровськ на Донеччині.

25 листопада 2025 року Вадим загинув під час виконання бойового завдання поблизу Покровська. До останнього подиху залишався вірним присязі, побратимам і своїй країні.

Пам’ять про нього назавжди збережуть рідні, друзі, громада, країна та всі, хто шанує українських воїнів. Він став символом сміливості, шляхетності та любові до Батьківщини.

Панахиду відслужили у Храмі Святої Великомучениці Катерини ПЦУ в селищі Цукрового Заводу. А на Алеї Слави в Теофіполі – Вадим знайшов свій останній спочинок.

Біль стискає серце, адже війна продовжує забирати найкращих… Ворог забрав у нас добру, світлу, щиру людину.

Нехай душа нашого Героя знайде спокій.
Честь і слава Вадиму Семенюку.
Світлої дороги тобі, Воїне, до лав Небесного воїнства.

Назавжди в строю!