Доманчук Ігор, ми тебе чекаємо…

Три довгих роки — чекаємо щодня — з вірою, надією і молитвою.
Ти не зник із наших сердець і пам’яті.
Ми віримо, що ти живий, що повернешся додому, віра , що тримає твоє ім’я між небом і землею.
Серце знає: ти живий.
І твоє світло обов’язково прорве темряву.
Як важко писати ці рядки, коли не знаєш, де ти. Але надія стоїть поруч із вірою — і вони не дозволяють упасти.
Тримайся, наш рідний.
Одного дня ти повернешся додому —
туди, де тебе люблять безмежно.
Ти не зник безвісти —ти живеш у наших серцях, у спогадах, у світлій надії, яка не згасає, попри біль і невідомість.
Ми пам’ятаємо твій голос, усмішку, твою силу й доброту, безмежну любов до Украіни.

Рідні, близькі, вся громада — чекаємо з любов’ю, яка не має меж.