На цих фото мій брат і його побратими.
Ті, хто став один одному та нам щитом.
Ті, хто не відступив і не зламався.
Ті, хто не кинув нікого навіть тоді, коли було найстрашніше.
Я знаю їх уже три роки, один місяць і два дні.
Я ніколи не тримала їх за руку.
Ніколи не дивилась їм в очі.
Але знаю кожного – з розмов з братом, з фото, з історій їхніх родин.
За цей час вони стали мені рідними.
Тими, за кого болить.
Тими, кого чекаєш серцем.
Я пишаюся ними.
Кожним.
Бо знаю, якими вони є.
Ми всі дуже вас чекаємо, хлопці!

Вас чекають. За вас моляться.
Про вас говорять.
Про вас не мовчать.
Ми, ваші рідні, вже стали родиною, але ви ще про це не знаєте.
Ми робимо все можливе що б вас знайти.
Ми тримаємо пам’ять і віру, щоб ви відчували – ви не самі.
Я вірю: коли ви повернетеся,
ви будете пишатися нами так само,
як ми пишаємося вами кожної хвилини. 🤍
#53омбр
#полон
#БезвістиЗниклі
#повернисьживим
#чекаємозвіроювсерці
#ЧекаюБрата
#любовдолаєтишу
#Бахмут2022