Саме таку актуальну тему опрацювали фахівці соціальної роботи КУ «Центр надання соціальних послуг Меденицької селищної ради».

Батьки і діти. Іноді доволі важко обрати для спілкування з власними дітьми і прийнятну тональність, і зрозумілу дитині аргументованість, щоб батьківський авторитет залишався непохитним. Одна річ, коли спілкуєшся з малюком, інша — коли з підлітком. Психолог центру Марта Ільців роз’яснила, які існують вікові межі дітей та як обирати форми й тон спілкування від віку дитини. Умовно виокремлюють чотири періоди:

до чотирьох років;

4–9 років;

9–12 років;

12–17 років.

Для дітей до чотирьох років авторитет батьків майже беззаперечний.

До чотирьох років діти вчаться основ довіри й безпеки, тому важливо, щоб батьки були тими, хто гарантує підтримку і комфорт. Зазвичай у цьому віці батьки завжди є авторитетом для дитини.

Діти віком 4–9 років потребують емоційної підтримки батьків.

Діти віком 4–9 років більш незалежні і соціальні. Вони навчаються взаємодіяти з однолітками. На відміну від молодшого віку тепер не батьки знайомлять дітей на дитячих майданчиках, вони це роблять самі.

У 9–12 років діти починають прагнути більшої незалежності.

Якщо брати приклад із тією ж шапкою, то вони не будуть надівати шапку, пояснюючи, що «це моя справа». Тобто не тому, що я не хочу, а тому, що я сам прийму рішення.

У цьому віці діти починають цінувати справедливість і можуть порівнювати свої досягнення з досягненнями інших. Це може спричинити проблеми із самооцінкою та мотивацією, якщо дитина сприймає себе менш успішною за когось.

У 12–17 років підлітки не поважатимуть батьків беззаперечно.

У цьому віці діти далі розвивають свою ідентичність і експериментують із соціальними ролями, а також прагнуть до незалежності й виявляють сильне бажання відокремитися.

Батьки мусять змиритися з тим, що, найімовірніше, вони будуть для дітей-підлітків, які навчаються відстоювати свої кордони, найзручнішою «боксерською грушею». Будьте готові, що підліток конфліктуватиме з вами з різних причин: гуртки, успіхи в школі, бажання пофарбувати волосся.

Тут варто підготуватися до довгих і аргументованих дискусій. Формат «я мама, і я так сказала» – так не варто. Натомість спробуйте: «Я так вважаю, бо в мене був аналогічний досвід / знаю людей з таким досвідом».

Завідувачка відділенням соціальної роботи Наталя Дем’яновська наголосила, що батьки мусять цікавитись захопленнями своєї дитини, намагайтеся не давати її кумиру однозначно негативних оцінок, шукайте аргументи — це дасть дитині відчуття відповідальності за результати своїх рішень і поведінки.

Якщо ж нічого не допомагає, є фахівці, які можуть виступити в ролі медіаторів між вами та дитиною.

У цьому віці в підлітків часто псується настрій, вони нерідко бувають засмучені. Підтримати їх можна, навіть якщо вони цього не дозволяють. Просто скажіть: «Я тут, я бачу, що ти засмучений / засмучена, якщо можу чимось допомогти — дай знати».

Дайте зрозуміти, що це не буде проявом слабкості, наче він чи вона не змогли впоратися самостійно. Наголосіть, що ви повинні піклуватися одне про одного, бо ви — сім’я.

« повернутися