За ініціативи Офісу Генпрокурора вперше в Україні було розроблено та проведено унікальне комплексне дослідження «Кримінологічна характеристика та запобігання кримінальним правопорушенням, вчиненим неповнолітніми». Проводилося воно у співпраці з Міжвідомчою координаційною радою з питань правосуддя щодо неповнолітніх (МКР), ГО «Всеукраїнський громадський центр «Волонтер» та Представництвом Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні.

        На даний час, згідно до вищевказаного дослідження,  найбільш  кримінальною  активною  групою є молодь віком 16-17 років, але відповідальність настає  з 14 років за тяжкі злочини. Зростає, згідно дослідження, частка тяжких злочинів проти життя, здоров’я, а також злочинів пов’язаних із наркотиками та зґвалтуванням. Особливістю цього явища, є вчинення правопорушень у  стані сп’яніння. Причинами, що приводять до цих злочинів  –  є  соціально – психологічні фактори, проблеми в сім’ї, неблагополучне оточення, вплив мікросередовища.

      Запобігання  кримінальним правопорушенням, вчиненим неповнолітніми залежить від комплексних заходів, що включають раннє виявлення ризиків, правову освіту, роботу з сім’ями, психологічну підтримку та спеціалізовані програми, спрямовані  на корекцію поведінки та реінтеграцію.  

      Заходи запобігання кримінальним правопорушенням неповнолітніх:

1.Первинна профілактика:

    –  робота з сім’ями:  підтримка неблагополучних сімей, формування правосвідомості батьків, психологічна допомога;

    –  освітні програми: правове виховання у школах, формування ціннісних орієнтацій;

    –  соціалізація: залучення  до гуртків, спортивних секцій, волонтерства; 

2. Раннє виявлення:

     – виявлення груп ризику: робота соціальних педагогів, психологів для виявлення підлітків з девіантною поведінкою;

     – профілактична робота з підлітками:  індивідуальні консультації, тренінги з  розвитку  навичок поведінки

3. Робота з правопорушниками:

     – спеціалізовані установи: центри  соціально – психологічної реабілітації, виховні колонії;

     – індивідуальні програми корекції: психологічна реабілітація, трудова адаптація;

4. Судові заходи:

      – застосування до неповнолітніх покарань,  спрямованих на перевиховання, а не лише ізоляцію (громадські роботи, арешт, позбавлення волі);

5. Основні суб’єкти профілактики:

      – це державні органи: поліція, прокуратура, суди, органи опіки та піклування, служби у справах дітей;

      – школи, коледжі, технікуми;

      – сім’я, громадські організації, волонтери.

           Також у дослідженні детально розглядаються рівень та структура кримінальних правопорушень, вчинених неповнолітніми, регіональні особливості, характеристики обставин вчинення правопорушень та характеристика осіб самих неповнолітніх, фактори впливу на вчинення злочинів, практики профілактичної роботи з дітьми та надання послуг дітям, які вчинили кримінальні правопорушення, а також у дослідженні аналізуються міжнародні стандарти ООН та Ради Європи щодо запобігання кримінальним порушенням серед неповнолітніх. Розглянута національна нормативно – правова база у сфери запобігання кримінальним правопорушенням серед неповнолітніх. Висвітлена практика роботи з дітьми, надання послуг і реалізація програм ресоціалізації та  соціальної    адаптації для дітей, які вчинили кримінальні правопорушення.  За результатами аналізу підготовано рекомендації для відповідних міністерств та відомств.