Сьогодні наша громада знову зібралася в тиші й скорботі, щоб провести в останню дорогу свого Захисника — Євгена Сергійовича Павлова.
Знову — бо, на жаль, ця війна раз по раз повертає нас до болю, до прощань, до відчуття несправедливості, яке неможливо прийняти.

Немає таких слів, які могли б описати тугу, що сьогодні стояла в повітрі. Ще одне молоде життя обірване лютим ворогом. Ще одна доля, ще одна мрія, ще один шлях, який мав тривати довго, але був зламаний війною.
Ця жахлива й несправедлива війна понівечила тисячі доль, вирвала з життя надто багато молодих людей, забрала майбутнє, яке могло бути. Скільки ще ненароджених дітей, скільки родин залишилися без сина, без брата, без надійної опори…

Коли до громади дійшла звістка про те, що Євген зник безвісти, ми всі щиро сподівалися, що він повернеться живим. Але цього не сталося.

Сьогодні ми прощалися не лише з воїном. Ми прощалися із сином, другом, молодим чоловіком, у якого було ціле життя попереду.
Схиляємо голови перед його пам’яттю. Розділяємо біль і горе рідних та близьких. У цій втраті — скорбота всієї громади.

Світла пам’ять Євгену Сергійовичу Павлову.
Вічна шана Захиснику. 🕯️🇺🇦