ЛЮБИВ УКРАЇНУ ДО САМОЇ ГЛИБИНИ ВЛАСНОЇ КИШЕНІ. 164 РОКИ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ЄВГЕНА ЧИКАЛЕНКА

21 грудня відзначаємо 164-річчя від дня народження відомого українського мецената Євгена Чикаленка.

Євген Чикаленко народився у селі Перешори на Одещині в родині судового службовця. По батьку мав козацьке походження, а по матері – був з польсько-українського дворянства. Навчався спершу в реальному училищі в Єлисаветграді, де дружив з майбутніми корифеями українського театру: Панасом Тобілевичем (Саксаганським), Миколою Садовським та Іваном Карпенком-Карим.

Вищу освіту здобував на природничому відділенні Харківського університету, однак через участь в студентській громаді був змушений жити під поліцейським наглядом у батьковому маєтку в селі у Перешорах. Тут Чикаленко розвів активну діяльність як господарник й агроном, що значно підвищило його фінансове становище. Водночас був близький з Одеською Громадою.

За спогадами Чикаленка, одеських громадівців обʼєднувала «любов до українського слова»: вони роками збирали і записували український лексичний матеріал, обговорювали їх на своїх засіданнях, систематизували зібраний матеріал за алфавітом. Результатом цієї роботи стало видання чотиритомника «Словарь російсько-український», що вийшов у Львові в 1893–1898 роках за авторством М. Уманця (псевдонім Михайла Комарова) та А. Спілки й членів Одеської Громади.

У 1900 році перебирається до Києва, де стає членом «Старої Київської Громади», куди входили Володимир Антонович, Павло Чубинський, Микола Лисенко, Михайло Старицький, Іван Нечуй-Левицький. Чикаленко активно фінансував краєзнавчі проєкти Старої Київської Громади: видання словника Бориса Грінченка, підтримував підтримував місцеві краєзнавчі видання («Киевская старина») та українських письменників. Спільно з іншими меценатами, зокрема Василем Симиренком та Леонідом Жебуньовим, на початку ХХ століття видавав єдині українські щоденні газети в Російській імперії: «Громадська думка» (1906) і «Рада», яка проіснувала до початку Першої світової війни.

Після початку Першої світової війни, російська влада посилила переслідування українських діячів. Чикаленко був змушений переховуватись у Фінляндії та Петрограді. Після Лютневої революції 1917 року повертається до Києва й стає одним з ініціаторів скликання Центральної Ради. Водночас сам Чикаленко уникав прямої участі у політичному процесі.

Після поразки Української революції емігрував. Спершу жив на Галичині, а згодом в Австрії та Чехословаччині. Фінансове становище головного мецената українського руху було дуже скрутним, однак він продовжував справу збереження української культури та науки. У 1925 році очолював Термінологічну Комісію при Українській господарській академії в Подєбрадах (Чехословаччина). Помер 1929 року в чеському Новому Мєсті.

#ЦейДеньВісторіїУкраїни