Сьогодні ми провели в останню дорогу Захисника України Віталія Олексійовича ЧЕПЕНКА. Односельчани з села Сонячного, рідні, побратими віддали останню шану Герою!

Народився Віталій Олексійович 14 травня 1980 в селі Сонячне. Закінчив Житомирську школу № 36. Після чого вступив до Технічного училища № 5 в м. Житомирі, яке закінчив з відзнакою та здобув професію «зварювальник-сантехнік». Пізніше вступив до Агротехнічного коледжу в м. Житомирі, але посеред навчання вирішив іти служити в армію.

Після строкової військової служби молодий чоловік повернувся до батьківської хати, де робив свої перші кроки, – до рідного села Сонячне. Працював, будівельником, допомагав людям з ремонтами та встановленням сантехніки. Робота не завжди давалася йому легко, але Віталій Олексійович мав “золоті руки” та справжній інженерний розум. А ще дуже сильно любив своїх трьох діточок, заради яких виснажливо працював. Займався колекціонування монет та медалей, однак головною його гордістю і натхненням завжди була родина.

Він жив сумлінно та справедливо, ніколи нікому не відмовляв у допомозі, бо мав дуже велике добре і чуйне серце. Для рідних він був справжньою опорою, для друзів — надійним плечем, мудрим наставником і прикладом людяності. Його щирість, почуття гумору, вміння вислухати і допомогти залишили по собі глибокий слід у серцях усіх, хто його знав. Дочекався Віталій Олексійович двох онуків. Здавалося, живи та радій, але 24 лютого в усіх життя змінилося…

У грудні 2024 року Віталій Олексійович став до лав Збройних сил України в складі військової частини А2407, бо розумів, що обов’язок кожного чоловіка — захищати свою землю, дім і майбутнє своїх дітей. Після проходження військової підготовки його перевели до складу військової частини А 2802 та призначили на посаду стрільця-санітара десантно-штурмового відділення. Відвага, спокій і відповідальність допомогли йому швидко заслужити довіру побратимів.

На жаль, ця страшна війна обірвала життя нашого земляка. 10 місяців він вважався зниклим безвісти. Матрос, стрілець-санітар десантно-штурмового відділення, десантно-штурмового взводу, десантно-штурмової роти, 1 батальйону морської піхоти військової частини А 2802, відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за Україну, трагічно загинув 15 лютого 2025 року в районі населеного пункту Свердліково, Курської області.

Сьогодні герой повернувся до рідної домівки… На жаль, ми провели його в останню земну дорогу…

У скорботі залишилися батьки, доньки та син, онуки, брат, рідні та побратими, для яких Віталій Олексійович назавжди залишиться символом мужності, честі та відданості.

Висловлюємо глибокі співчуття рідним та близьким Героя. Подвиг Віталія Олексійовича завжди буде в нашій пам’яті. Вічна пам’ять Герою!