У переддень Різдва Христового та Святвечора над Бучачем лунала «Сумна коляда» — прониклива й щемлива, сповнена глибокого змісту й болю нашого часу. Вона стала символом того, що цього року не для всіх свята будуть радісними: хтось зі сльозами на очах сідатиме до святої вечері, згадуючи полеглих рідних — наших Героїв; хтось зустрічатиме Різдво далеко від дому, на чужині; хтось чекатиме звістки з фронту.

Давню українську традицію скорботної коляди підтримали творчі колективи, церковні хори, вокальні дуети — як представники старшого покоління, так і молодь. Їхні голоси злилися в спільній молитві, нагадуючи про єдність народу, пам’ять і незламність духу.

Цього Святвечора, запалюючи свічку та сідаючи за різдвяний стіл, кожен згадає у молитвах наших захисників і захисниць, які зустрічають Різдво в окопах, далеко від рідних домівок. Усі молитимемося за мир, за перемогу світла над темрявою та за майбутнє України.