Схилімо голови у День народження загиблого Героя України Сергія Кулинка

Мужній, незламний, сильний, сміливий, відважний, добрий, чуйний, надійний, товариський та справжній син України Кулинко Сергій Віталійович.
Сьогодні, 25 грудня, Герою мало б виповнитися 49, але йому навіки 46…
Кулинко Сергій Віталійович народився 25 грудня 1976 року в селі Богданівка Ніжинського району. У 1994 році закінчив Перемозьку середню школу. Був гарним та дисциплінованим учнем – сумлінно виконував усі доручення, займався спортом та захоплювався технікою.
Сергій ріс без батька, тому з дитинства, коли всі інші діти гралися, допомагав матері по господарству. Розумів, що він єдиний чоловік у сім’ї.
27 грудня 1994 року був призваний на строкову службу в десантні війська у м. Житомирі. Після армії відразу вирушив на роботу до ТОВ «ім. Прядка». Працьовитий, завзятий, відповідальний – завжди робив на совість все, за що брався. Одружився і у сім’ї народилося двоє чудових синів.
У 2014 році був призваний на службу до зони АТО. Через рік повернувся додому із відзнаками. Став до сезонної роботи кочегаром у Перемозькій школі. Взимку на роботі, а влітку, разом із дружиною, займався вирощуванням та продажем овочів.
Із початком повномасштабного вторгнення, став на захист України. Проходив спеціалізоване навчання у Польщі та Британії. Загинув у вересні 2023 року внаслідок влучання ворожої ракети на Харківщині…
15 липня 2024 року на честь загиблого Захисника встановлено меморіальну дошку на фасаді Перемозького ЗЗСО.
Всі рідні, знайомі, односельці запам’ятали Сергія як вірного чоловіка, турботливого батька, відданого друга та чесну, сумлінну та совісну людину.
Сергій Віталійович назавжди залишиться в нашій пам’яті, як справжній патріот України. Сьогодні ми висловлюємо щирі співчуття родині та близьким Героя. Нехай душа воїна знайде вічний спокій, а наш обов’язок – не забувати про подвиг нашого Захисника та берегти пам’ять про нього.
Вічна та світла пам’ять Захиснику!