Сьогодні золочівська громада зібралась на площі Незалежності із важким болем у серці попрощатися зі своїм Героєм Михайлом Богдановичем Котюхом – сином своєї землі, чоловіком, батьком, дідусем, другом і воїном.
Михайло Богданович народився 4 листопада 1979 року в селі Гологори Золочівського району Львівської області – у звичайній багатодітній, але працьовитій і щирій родині.
З дитинства він був добрим, відкритим до людей хлопцем, умів співчувати, умів підтримати, умів бути поруч.
Навчався у Гологірській середній школі, а згодом – у Вищому професійному училищі № 75 села Червоне, де здобув професії тракториста, машиніста та автомобіліста.
Після навчання працював трактористом у колгоспі імені Богдана Хмельницького, пізніше – механіком у Гологірському лісництві. Він не цурався праці, не боявся відповідальності, знав ціну хліба і людської роботи.
Рано втративши батька, Михайло з юних років став опорою для матері – допомагав у всьому, ніс відповідальність мовчки й гідно.
Його характер був вольовий, сміливий, рішучий, але водночас чуйний і добрий. Він завжди стояв на боці правди, не уникав труднощів, умів знаходити рішення й долати перешкоди.
Разом із дружиною Оксаною вони виховали трьох дітей: синів Михайла і Дмитра, доньку Юлію.
Особливою радістю в його житті був онук Владислав. Він щиро любив його, легко знаходив спільну мову, завжди знаходив тепле слово, усмішку, жарт.
У пам’яті всіх, хто його знав, Михайло залишиться людиною щирої душі, доброзичливого серця і світлого почуття гумору.
Він був люблячим сином, братом, хресним, кумом, дядьком, добрим сусідом і надійним другом. Люди тягнулися до нього, бо відчували – поруч справжня людина.
Коли розпочалася повномасштабна війна, Михайло Богданович без вагань став на захист Батьківщини.
У березні 2022 року був мобілізований до лав Національної гвардії України, служив у військовій частині 3113, був прикомандирований до 14-ї окремої механізованої бригади «Червона калина».
Виконував бойові завдання у Донецькій області, на Покровському напрямку, поблизу населеного пункту Миролюбівка.
8 березня 2022 року він прийняв військову присягу – і залишився вірним їй до останньої хвилини свого життя.
У 2025 році, виконуючи бойове завдання, Михайло Богданович Котюх загинув у районі населеного пункту Миролюбівка Покровського району Донецької області, мужньо захищаючи свою землю від ворога.
Його життя – це приклад справжнього українського воїна, сина, брата, людини з великим серцем.
Він жив з любов’ю до людей і віддав життя за Україну.
У глибокому смутку залишилися дружина Оксана, сини Михайло і Дмитро, донька Юлія, онук Владислав, рідні, друзі, побратими.
Але разом із болем у наших серцях житиме гордість за його мужність, за його вибір, за його вірність.
Світла і вічна пам’ять Котюху Михайлу Богдановичу.
Герою України.
Він назавжди залишиться з нами – у наших серцях, у нашій пам’яті, у нашій боротьбі за вільну Україну.