Печеніжинська ОТГ
СÑÐ¾Ð³Ð¾Ð´Ð½Ñ Ð² наÑÑй гÑÐ¾Ð¼Ð°Ð´Ñ Ð²ÑдбÑлоÑÑ Ð¾Ñобливе заÑÑÐ´Ð°Ð½Ð½Ñ Ð Ð°Ð´Ð¸ лÑдеÑÑв ÑÑнÑвÑÑкого ÑамовÑÑдÑÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð½Ð° ÑÐµÐ¼Ñ Â«Ðова жеÑÑÑв â мова ÑеÑÑÑ!» | Ðовини
Це бÑла зÑÑÑÑÑÑ, Ñ ÑкÑй Ñлова вÑÐ´Ñ Ð¾Ð´Ð¸Ð»Ð¸ на дÑÑгий план… бо говоÑили ÑеÑÑÑ.
ÐаÑÑ Ð»ÑдеÑи мали ÑнÑкалÑÐ½Ñ Ð¼Ð¾Ð¶Ð»Ð¸Ð²ÑÑÑÑ Ð¿Ð¾ÑпÑлкÑваÑиÑÑ Ð½Ð°Ð¶Ð¸Ð²Ð¾ з лÑдÑми, ÑÐºÑ Ð²Ð¾Ð»Ð¾Ð´ÑÑÑÑ Ð¼Ð¾Ð²Ð¾Ñ Ð¶ÐµÑÑÑв. Ðони не лиÑе поÑÑли ÑÑ Ð½Ñ ÑÑÑоÑÑÑ, вони вÑдÑÑли, наÑкÑлÑки багаÑоÑ, Ð³Ð»Ð¸Ð±Ð¾ÐºÐ¾Ñ Ñа ÑиÑÐ¾Ñ Ñ ÑÑ ÑоÑма ÑпÑлкÑваннÑ.
Ð Ñе, ÑÐ°Ð¼Ñ ÑпÑобÑвали зÑобиÑи пеÑÑÑ ÐºÑоки Ñ Ð²Ð¸Ð²ÑÐµÐ½Ð½Ñ Ð¶ÐµÑÑÐ¾Ð²Ð¾Ñ Ð¼Ð¾Ð²Ð¸. ТÑÑÑки Ñ Ð²Ð¸Ð»ÑваннÑ, ÑÑÑÑки ÑмÑÑ Ñ, багаÑо Ñепла й дÑже багаÑо нового доÑвÑдÑ.
Ðо коли ми вÑимоÑÑ ÑозÑмÑÑи один одного — ÑвÑÑ ÑÑÐ°Ñ Ð´Ð¾ÑÑÑпнÑÑим Ñ Ð»ÑдÑнÑÑим.
ÐÑкÑÑмо наÑим гоÑÑÑм за вÑдкÑиÑÑÑÑÑ Ñ Ð½Ð°ÑÑ Ð½ÐµÐ½Ð½Ñ.
РлÑдеÑам — за Ð±Ð°Ð¶Ð°Ð½Ð½Ñ ÑобиÑи гÑÐ¾Ð¼Ð°Ð´Ñ Ð±ÑлÑÑ ÑÑÑÐ»Ð¸Ð²Ð¾Ñ Ñа безбађÑÑноÑ.
Разом ÑвоÑимо кÑлÑÑÑÑÑ Ð¿Ð¾Ð²Ð°Ð³Ð¸ Ñа взаÑмоÑозÑмÑннÑ!


