З глибоким сумом повідомляємо, що до рідного дому «на щиті» повертається наш земляк – молодший сержант Сергій Іванович Лунгул. 16 листопада 2024 року, поблизу населеного пункту Нижній Клин, Суджанський район, Курська область, під час виконання бойового завдання він героїчно загинув, захищаючи незалежність і територіальну цілісність України.

ДОВІДКОВО ПРО ГЕРОЯ

Сергій Іванович Лунгул народився 12 вересня 1975 року в м. Котовськ (нині – Подільськ) Одеської області. Після закінчення школи у 2002 році він вступив до Одеського верстатобудівного технікуму за спеціальністю «Виробництво верстатів з програмним управлінням і роботів», де здобув кваліфікацію майстра виробничої дільниці. Трудову діяльність Сергій Іванович розпочав на підприємстві «Укрзалізниця» у підрозділі ПЧ-3, де працював на посаді помічника машиніста дрезини. Згодом, завдяки професіоналізму та відповідальному ставленню до справи, став машиністом-інструктором, передаючи свій досвід колегам і продовжуючи сімейну династію залізничників. У мирному житті наш земляк захоплювався риболовлею та активним відпочинком.

Сергій Іванович мав міцну та дружну родину: разом із дружиною виховував доньку та сина, будував плани на майбутнє, які, на жаль, не судилося здійснити.

Для своїх дітей він був найкращим батьком – другом, надійною опорою, чуйним і турботливим, завжди підтримував, навчав життєвої мудрості та захищав від усіх негараздів.

Для дружини Сергій Іванович був люблячим і вірним чоловіком, підтримкою у радості й випробуваннях, людиною, на яку завжди можна було покластися.

Повномасштабне вторгнення розділило життя родини Лунгул на «до» та «після». Першим на захист України став молодший син Іван, а згодом до прикордонного загону долучився й батько. Про їхній родинний тандем писали навіть у військових виданнях як приклад єдності та справжнього патріотизму.

Сергій Іванович мужньо захищав державу на найгарячіших ділянках фронту. Разом із побратимами він стримував наступ ворога на Донецькому та Харківському напрямках, воював у Курській області, захищаючи свободу і незалежність України. Друзі та бойові побратими згадують його як надійного товариша, справжнього друга та напарника, який у найважливіші хвилини міг підібрати правильні слова підтримки, завжди був компанійським та щирим.

Захисник віддав своє життя за свободу України та мирне майбутнє нашого народу. Герої не вмирають – вони живуть у наших серцях і пам’яті народу.
Вічна шана та слава Герою!

Щирі співчуття родині, дружині та дітям загиблого Захисника.