Він був людиною честі та великого серця.

Сьогодні, у другий день Нового 2026 року Ярмолинецьку громаду знову огорнув біль і смуток. Велелюдний майдан прощався сьогодні із Героєм земляком, уродженцем села Савинці, старшим сержантом поліції Вадимом Володимировичем Тернопольським.

Вадим народився 27 грудня 1980 року у селі Савинці, тут проживала уся його родина. Хлопчик зростав кмітливим та допитливим, добре навчався у місцевій школі. Його перша учителька Зіна Василівна Сторож згадує про свого учня: «Вадимчик був у дитинстві чудовим хлопчиком. Я навчала його у першому класі. Розумний, дисциплінований, товариський, надзвичайно чуйний.. Хоч був ще маленьким вирізнявся чудовою пам’яттю – швидко вивчав і любив декламувати віршики, а також був по – дитячому сміливим – коли інші дітки хвилювались чи лякались, він завжди був першим. Я слідкувала за тим, як Вадим зростав, мужнів, служив у поліцейських лавах, пішов захищати Україну. Сьогодні разом із усіма земляками плачу, бо то – неймовірно важка і непоправна втрата».

По закінченні школи юнак служив проходив строкову службу у складі внутрішніх військ. Коли повернувся додому, працював у службі охорони, а разом з тим утвердився в бажанні долучитись до лав органів внутрішніх справ. Зібрав необхідні документи, пройшов тестові випробування та вступив до школи міліції. По її закінченні працював за покликанням, адже служба стала невід’ємною частиною життя, якій загалом присвятив майже чверть століття.

Тим часом поєднував роботу із особистим життям – разом із коханою Тетяною створили чудову люблячу родину, де у турботі та любові зростала донечка Юлія.

І колеги, і рідні, і знайомі, і земляки кажуть про Вадима Тернопольського лише одне: «Золота людина», «Вірний, надійний, щирий». Серед уподобань чоловіка були: мисливство, рибальство, любив він вирушити із родиною у ліс на тихе полювання – збір грибів. Усьому цьому своєрідному мистецтву та спорту водночас навчав донечку, яку любив усім серцем.

Захищати Україну вирушив у складі стрілецького батальйону. Віддано та гідно виконував бойові завдання по захисту України. 27 грудня Вадим зустрів своє 45 – річчя разом із бойовими побратимами на вогняних позиціях. А вже через 2 дні – 29 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання Вадим Тернопольський загинув внаслідок удару ворожого FPV – дрона на Покровському напрямку.

У повідомленні на офіційній ФБ – сторінці Поліції Хмельницької області зазначено: «Воїн до останнього подиху залишався вірним Присязі України та своєму обов’язку – захищати людей та державу. Він був не лише професійним правоохоронцем, а й мужнім воїном, надійним побратимом, людиною честі та великого серця. Вадима знали як щирого, принципового й відданого справі колегу, який завжди був готовий підтримати, підставити плече та взяти на себе відповідальності у найскладніші моменти».

Під час прощання на центральній площі селища Ярмолинці перед сотнями людей, які прийшли віддати честь Герою виступили начальник ГУНП в Хмельницькій області Руслан Герасимчук та заступник Ярмолинецького селищного голови Денис Головко. Люди несли живі квіти, засвідчуючи шану і повагу захиснику.

Місцем вічного спочинку Героя стало рідне село Савинці. Щирі співчуття сім’ї, усім рідним, близьким, побратимам, односельчанам. Вічна пам’ять та слова невинно убитому воїну Вадиму.