Сьогодні, 17 жовтня 2024 року, жителі Білецької громади провели в останню дорогу загиблого захисника України Боївка Сергія Романовича, який героїчно віддав життя за Батьківщину, захищаючи її незалежність та територіальну цілісність від зазіхань московських орд.

Сергій Боївка, 26.04.1990 року народження, був солдатом, стрільцем-номер обслуги аеромобільного відділення аеромобільної батальйону військової частини А0281. Загинув 11 жовтня 2024 року, виконавши військовий обов’язок в бою, поблизу населеного пункту Вікторівка на Курському напрямку.

Проводити загиблого Героя до вічності та вклонитися перед складеною ним пожертвою зібралися жителі Білецької громади, односельчани, рідні, близькі та друзі, учні та вчителі Мшанецької школи, працівники місцевого самоврядування та військовослужбовці. Біль втрати оповив серце кожного сумом, співчуттям і вдячністю. Сергій – вірний син своєї землі, що став на її захист і віддав життя за неї далеко від дому за кожного з нас. Його мужність та відданість, навіки вписані у пам’яті народу, продовжать надихати нас, щоб покласти край жорстокій агресії московії.

Вчора пролунали перші прохання за спокій душі воїна Сергія, а сьогодні проводили його по останній дорозі у вічність. У проповіді парох села отець Олег Сковерський сказав, що не раз збиралася родина та приходили односельчани у радісні миті чи для того, що попросити допомоги, яку з радістю надав воїн Сергій, «але сьогодні це подвір’я наповнене серцями із болем…» Він закликав до пам’яті та молитви за нашого захисника, молитви за його маму та сестру, щоб вони змогли перенести той не вимовний біль втрати… «Воїн Сергій тепер з Богом, він у кращому житті до якого ми мандруємо…», – зазначив отець.

Чин похорону воїна Сергія звершили у храмі святого великомученика Димитрія Мироточивого. По дорозі до святині діти розсипали пелюстки квітів, як символ того, що у бою за свій народ обірвалось молоде життя… Легенько віяв осінній прохолодний вітер, ніби шепотів, що дух Героя поміж нас і продовжить оберігати Україну із небесних висот.

Останні військові почесті Герою віддали присутні від імені Головнокомандувача ЗСУ військовослужбовці. Відтак похоронна процесія, із сумом і сльозами на очах, під тужливу пісню-реквієм «Гей, плине кача», скорботний церковний дзвін та звуки траурного маршу, поволі рушила до тихої пристані та місця вічного спочинку воїна.

«Від імені Президента України, Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України прошу Вас прийняти цей прапор як символ Держави, якій він вірно та віддано служив…», – із цими словами скорботна родина загиблого Героя отримала берет і прапор нашої держави, яку ціною власного життя захищав їхній син та брат.

Віримо, що його душа віднайде блаженний упокій в Царстві Небесному! Герої не вмирають! Герої назавжди залишаються у наших серцях!

Вічна пам’ять та слава Герою! Неминуча відплата ворогам!

« повернутися