У “Довіднику безбар’єрності“, що розроблений з ініціативи першої леді України Олени Зеленської в рамках програми «Без бар’єрів» сказано, що:

• Правильно говорити, писати – Дитина з особливими освітніми потребами (ООП)
• Неправильно – Особлива дитина, Інклюзивна дитина, Дитина з інклюзією, Інклюзятко

Кожна дитина і доросла людина унікальні та особливі по-своєму, а тому в кожного з нас є власні індивідуальні потреби: комусь потрібно приймати вітаміни, комусь ховатись від сонця через алергію або не їсти полуниці, комусь потрібна тиша для концентрації, а комусь — класична музика.

Якщо ми маємо на увазі саме інклюзивну освіту, то правильно говорити саме «діти з особливими освітніми потребами». І це, до речі, єдиний випадок, коли коректно говорити «особливий». Маємо акцентувати, що дитина з особливими освітніми потребами — це людина до 18 років, що потребує додаткової підтримки в освітньому процесі.

Хто це може бути:

• діти з інвалідністю;
• діти з родин, що опинились у складних життєвих обставинах;
• безпритульні діти;
• діти, які живуть із ВІЛ/СНІД;
• діти-сироти;
• діти з дислексією (порушення, за якого людині важко читати), дисграфією (порушення, за якого людині складно писати) чи дискалькулією (порушення, виражене в нездатності людини до рахунку, розв’язання математичних задач);
• діти, позбавлені батьківського піклування та інші.

Дитина, яка на деякий час випала з освітнього процесу через хворобу чи інші причини, теж стає дитиною з особливими освітніми потребами, бо може потребувати додаткового часу, аби наздогнати однолітків.

Вивчайте правила безбар’єрної мови разом з нами у “Довіднику безбар’єрності”.

« повернутися