Сьогодні, 5 січня, віряни святкують Хрещенський Святвечір
Також це День “Слава Богу сьогодні понеділок”
Дванадцята ніч (Twelfth Night)- свято в християнстві, що знаменує собою завершення дванадцяти днів Різдва і передує святу Богоявлення.

Хрещенський Святвечір — це завершальна межа різдвяного циклу, момент, коли святість поступово відходить, а світ «зачиняється» до звичайного часу. У народі його ще називали Голодна кутя, Другий Святвечір, Водяний вечір.

Це вечір тиші, стриманості й очищення — не святкування, а зосередження.

🍽 Весь день строгий піст. Обрядова їжа: «голодна» кутя
На відміну від Багатого Святвечора, страв було небагато:
кутя (пісна, без масла),
узвар,
іноді пісні вареники або капусняк.
Їли мовчки або з мінімальними розмовами.
Вірили:
«Як проведеш цей вечір — таким буде рік».
Це був останній пісний день перед Водохрещем.

🔥 Вогонь і вода — дві сили вечора

🔥 Вогонь

У деяких регіонах гасили старий вогонь у печі.
Новий вогонь розпалювали вже після освячення води.
Вогонь символізував кінець старого часу.

🌊 Вода

Вірили, що вся вода цієї ночі стає святою:
у річках,
у криницях,
навіть у посудині в хаті.
Тому:

набирали воду ще до світанку,
залишали миску з водою на ніч — «на благословення»,
окроплювали хату, худобу, хліви.

🧿 Хрещенський Святвечір: вечір, коли світ зачиняють

У традиційному світогляді українців Хрещенський Святвечір вважався небезпечним часом.
Казали:
«Нечиста сила ще ходить, але вже знає, що їй кінець».

Тому цього вечора дім оберігали:

✝️ на дверях і вікнах крейдою або вуглиною малювали хрести;
🔪 під поріг клали ніж або сокиру — «щоб зло не переступило»;
🚫 нічого не позичали з хати;
🌙 без потреби не виходили після заходу сонця.

Особливо пильнували дітей і худобу — вважалося, що вони найвразливіші.

🌊 Водохреще що це було насправді

Слово «Водохреща» зафіксоване ще 1148 року в Літописі Руському. Для українців це насамперед свято води й очищення.

✝️ Головний обряд — водосвяття на річці чи ставку.
Вирізали ополонку у формі хреста, з льоду робили хрест (часто червоний — від бурякового квасу). Священник тричі занурював хрест у воду — і вона ставала йорданською.

💧 Освячену воду зберігали цілий рік:
пили від хвороб, кропили хату й худобу, брали на посів, лікували переляк у дітей.

🏃‍♀️ Поспіх по воду — давній звичай.
Вірили: хто першим зачерпне, тому щаститиме (у здоров’ї, господарстві, шлюбі).

❄️ Купання в ополонці не були масовими, але існували.
Про них писали Потебня, Максимович, Чубинський, Огієнко. Купалися парубки «для здоров’я», перебрані колядники — щоб змити «скверну», інколи хворі діти.

🧿 У народній уяві йорданська вода виганяє нечисту силу й «запечатує» світ на рік. Тому казали:
«До Йордану — святки, після — робота».

👉 Водохреще — не про екстрим.
Це про очищення, межу і порядок.