Іноді ми так поспішаємо жити, що не помічаємо моментів тиші. Але сьогодні тиша — це не просто пауза. Це пам’ять. Це вдячність. Це наша людяність.

Хвилина мовчання — це не формальність і не традиція «для галочки». Це той короткий відрізок часу, коли серце стискається сильніше, ніж будь-які слова. Коли ми зупиняємось, щоб подумати про тих, хто віддав своє життя за наш спокій, хто бореться зараз, і хто більше не зможе обійняти своїх рідних.

Ми продовжуємо жити — і це теж наш обов’язок. Але пам’ятати — ще більший. Бо без пам’яті немає майбутнього.

Тому важливо зупинятися. Навіть на одну хвилину. Відкласти телефон, приглушити шум, повернутися до себе й до правди, яку ми всі несемо в серці.
Хвилина мовчання — це наш спосіб сказати: “Ми пам’ятаємо. Ми вдячні. Ми разом.”

Хай у цій тиші завжди звучить повага. І любов до тих, хто захищає нас щодня.