🕯 Вся громада і вся Україна розділяє біль скорботи…

З глибоким сумом повідомляємо про смерть нашого односельчанина, захисника України — Зозулі Бориса Васильовича.

Борис Васильович народився 11 червня 1966 року в селі Рубань. Навчався у Рубанській загальноосвітній школі, після закінчення якої здобув професію в Немирівському ПТУ.
Разом із дружиною Зоєю Петрівною виховали трьох синів — Вадима, Віталія та Володимира.

З 2014 року Борис Васильович разом із синами Вадимом і Віталієм брав участь в АТО, був учасником бойових дій.
Із перших днів повномасштабного вторгнення всі троє стали на захист України.

Та в родину прийшло страшне горе…
Син Вадим (1988 р. н.), старший сержант, військовослужбовець в/ч А1376, помер 19.12.2023 року, перебуваючи на лікуванні в Дніпровській міській лікарні.
А вже через чотири місяці — ще одна біда: син Віталій (1992 р. н.), водій автомобільного відділення підвозу боєприпасів взводу матеріального забезпечення танкового батальйону в/ч А1619, зник безвісти під час виконання службових обов’язків, пов’язаних із захистом Вітчизни, поблизу н.п. Первомайське Донецької області 16.04.2024 року і по даний час вважається зниклим безвісти.

У зв’язку із загибеллю сина Вадима та зникненням безвісти Віталія, Борис Васильович був звільнений із військової служби.

Він був надійною опорою для своєї родини, люблячим чоловіком, батьком, добрим братом, хорошим дідусем і щирим товаришем.
На жаль, важка хвороба обірвала його життя — 07 січня 2026 року Борис Васильович помер, перебуваючи на лікуванні у Гайсинській центральній районній лікарні.

У скорботі залишилися: дружина Зоя Петрівна, син Володимир, онуки Артем та Вікторія.

Важко знайти слова втіхи — неможливо загоїти біль і гіркоту втрати…
Зозуля Борис Васильович поповнив ряди Небесного війська та назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, бойових побратимів і всіх, хто знав, любив і шанував його.

🕯 Співчуття рідним і близьким.
Сумуємо разом з вами, низько схиляємо голови у скорботі.

🕊 Нехай душа Бориса знайде вічний спокій…
Захисники не вмирають — вони залишаються в наших серцях.
Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас!